Перська мова: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Basio (обговорення | внесок)
Рядок 36:
З часом в перській мові дуже сильно змінилися фонетична, граматична та лексична системи — з флективної давньоперської мови до сучасної аналітичної.
 
Давньоперська [[мова]] була поширена на південному заході [[Іран]]у в I тисячолітті до н. э е.; була рідною мовою правителів Ахеменідської (Давньоперської) держави. Для письма використовувався [[клинопис]]. В той самий час розвивалася і споріднена давньоперській — [[авестійська мова]] (поч. I тис. до н. е.). Середньоперська мова (пехлеві) була продовженням давньоперської в I тисячолітті н. э е.; була офіційною мовою держави [[Сасаніди|Сасанідів]].
 
Після завоювання [[Іран]]у арабами (VII століття н. е.) збереглася в зороастрійських громадах Ірану та в персів [[Індія|Індії]]. Для письма використовувалися варіанти арамейської графіки. Новоперська мова, відома з [[IX століття]], використовує модифіковану арабську графіку. Після ісламізації Ірану [[перська мова]] швидко стала другою за значенням літературною мовою ісламського світу. Перською мовою створена класична середньовічна [[література]] ([[Фірдоусі]], [[Рудакі]], [[Гафіз]], [[Омар Хайям]]), досі ці твори в Ірані вважаються еталоном перської мови. [[Перська мова]] широко використовувалася не лише в Персії, але й на всьому [[Близький Схід|Близькому Сході]], а також у [[Закавказзя|Закавказзі]], [[Середня Азія|Середній Азії]], [[Індія|Індії]]. Мова фарсі в [[XI]] столітті витісняє місцеві [[діалект]]и на заході Ірану, тобто стає спільною літературною мовою іранців. У подальші історичні періоди (сельджукський — [[XI]]–[[XII]] і монгольський — [[XIII]]-[[XIV століття]]) перська стає літературною мовою великих територій, що виходили за межі сасанідського Ірану. Перська мова — мова літератури [[Азербайджан]]у в період [[XI]]–[[XII]] століть ([[Хакані]], [[Нізамі]]). Мова літератури феодальних верхів тюркської [[Середня Азія|Середньої Азії]], поряд з [[чагатайська мова|чагатайською]] з [[XV]] століть ([[Алішер Навої]]). До [[XIII століття]] також був мовою літератури й у сельджукідській [[Мала Азія|Малій Азії]] ([[Рум]]). З [[XI століття]] перська стала мовою літератури й мусульманської частини Індії, аж до переходу літератури на національні новоіндійські мови [[гінді]] та [[урду]], тобто до [[XVIII]] сторіч. До нашого часу перська збереглася в Індії. Впродовж довгого часу в тюркських країнах Сходу зберігала значення другої літературної мови. Література перською була широко відома у християнських літературах грузинського та вірменського [[середньовіччя]].
 
Упродовж тисячолітньої історії новоперська мова зазнавала потужного впливу [[арабська мова|арабської]] мови (що менше помітно в класичних поетів): з арабської активно запозичувалися не тільки слова, але й продуктивні словотворчі моделі, граматичні елементи, фразеологізми та сталі формули, особливо в офіційній та науковій мовах. Навіть багато одвічних слів змінили свій фонетичний склад під арабським впливом (починаючи з самого слова fârsi, замість pârsi). У XIX столітті почалися запозичення з західноєвропейських мов (французької та англійської).