Переносний зенітно-ракетний комплекс: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Іванко1 (обговорення | внесок) |
вікіфікація |
||
Рядок 1:
[[Файл:Luftfaust.JPG|thumb|200px|Один з перших ПЗРК: зенітний гранатомет часів Третього Рейху [[Fliegerfaust]]]]
[[Файл:Javelin surface to air missile launcher.JPEG|thumb|200px|[[
[[Файл:Sa-7.jpg|thumb|200px|ПЗРК [[Стріла-2]]. [[СРСР]]]]
[[Файл:Redeye Surface to Air Missile Launch.jpg|thumb|200px|[[США|Американський]] переносний зенітно-ракетний комплекс [[FIM-43 Redeye]]]]
Рядок 26:
Кожна з вище перелічених систем наведення має як свої переваги так і недоліки. Система наведення за допомогою ГСН не вимагає участі оператора в процесі керування польотом ракети після пуску, реалізується принцип «вистрілив і забув» — робота оператора зводиться до прицілювання комплексу до захоплення цілі [[Головка самонаведення|ГСН]] і здійснення пуску. Це дозволяє оператору швидше здійснювати обстріл нової цілі та міняти позицію у випадку нагальної необхідності. Простота експлуатації істотно полегшує підготовку особового складу.
Разом з тим таким ПЗРК притаманні наступні недоліки: через те що основний тепловий контраст літака спостерігається у зоні двигуна стрільба з ПЗРК здійснюється навздогін. Ефективність ГСН знижується внаслідок застосування «теплових пасток». [[Теплова пастка]] являє собою вистрілюємий піропатрон, який після вильоту з літака впродовж деякого часу дає яскраву вогняну кулю дуже високої температури. Через більшу теплоконтрастність [[піропатрон]]
Теплові пастки особливо ефективні проти ПЗРК першого покоління, які застосовують моноспектральні головки самонаведення, працюючі у діапазоні 1-2 мкм. Також ефективність ІЧ [[Головка самонаведення|ГСН]] знижується при наявності природних перешкод, таких як купчасті хмари, освітлені сонцем. При кутах між віссю ГСН і напрямком на сонце менш 20° наведення ракети на ціль практично не забезпечується.
| |||