Відкрити головне меню

Зміни

м
недоступне посилання
{{розділити|Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та [[Розкриття фінансової інформації]]}}
{{Реєстри України | осіб = 1}}
'''Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців''' — створена відповідно до Закону України [httphttps://archive.is/20121229132718/zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=755-15 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ] від 15 травня 2003 р. (далі у тексті цієї статті — ''Закон'') автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання [[інформація|інформації]] про [[юридична особа|юридичних осіб]] та [[ФОП|фізичних осіб — підприємців]].
 
== Мета ==
== Інформація, яка підлягає розкриттю ==
=== Щодо юридичної особи ===
[httphttps://archive.is/20121229132718/zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=755-15 Стаття 17 Закону] зокрема включає неповний перелік інформації щодо юридичної особи, яка підлягає розкриттю:
* найменування, організаційно-правову форму, місцезнаходження юридичної особи, її ідентифікаційний код, види діяльності;
* осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори;
* номер та дату розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, винесеного уповноваженою особою [[НКЦПФР|Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку]].
 
З метою приведення положень Закону у відповідність із Першою директивою 68/151//ЄЕС Ради Європейських Співтовариств від 9 березня 1968 року [http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_453 «Про координацію гарантій (застережних заходів), які вимагаються країнами-членами від компаній в значенні другого абзацу Статті 58 Договору для захисту інтересів членів та інших з перспективою зробити такі гарантії однаковими в усьому Співтоваристві»] <ref>Див. коментар Інституту проблем законодавства ім. Ярослава Мудрого до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» від 1 вересня 2005 року за N 8056, внесеного Кабінетом Міністрів України</ref> [httphttps://archive.is/20121229072630/zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3422-15 Законом від 9 лютого 2006 р.] перелік інформації, яка підлягає обов'язковому включенню до реєстру, було розширено за рахунок включення до нього:
 
* інформації про осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, і
* фінансової звітності про господарську діяльність юридичної особи у складі [http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0396-99 балансу] і [httphttps://archive.is/20121222172630/zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0397-99 звіту про річні фінансові результати].
 
S. Grundmann, автор німецького підручника з європейського корпоративного права, зазначає з цього приводу, що «прийняття державами-членами рішення про розкриття фінансової звітності, можливо, було одним з найважливіших кроків в розвитку філософії розкриття корпоративної інформації в Європейському праві компаній».<ref>Grundmann S., (2007) «European Company Law. Organization, Finance and Capital Markets», Antwerpen-Oxford: Intersentia, c. 161</ref>
Однак на момент ухвалення Прешої директиви питання розкриття фінансової звітності було каменем спотикання для досягнення компромісу між державами. Ванеса Едвардс, провідна британська авторка з європейського корпоративного права, вказує з цього приводу на те, що: «there was a fierce resistance from Germany to the proposed imposition of financial disclosure requirements on limited liability companies. In Germany in the 1960s no accounting disclosure was required of private limited companies, of which there were 58,000 in 1966 as against 2,400 public companies. There was also strong opposition from France (which required disclosure only by listed companies whose balance sheet exceeded FFr10 million) to compulsory disclosure in general and to disclosure by private companies in particular.»<ref>Edvards, V. (1999) «EC Company Law», Oxford: Clarendon Press, p.22</ref>
 
Підсумком цієї полеміки був компроміс: компанії подібні до société à responsabilité limitée and societa a responsabilita limitata відповідно до законодавств Німеччини, Бельгії, Франції, Італії та Люксембургу були звільнені від обов'язку розголошувати свою фінансову звітність, якщо їх баланси є меншими за значення, вказане в Четвертій директиві №&nbsp;78/660/EEC Ради Європейських Співтовариств [httphttps://archive.is/20121223115649/zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_908 «Про річну звітність деяких типів господарських товариств»]<ref>Розміщенний на сайті Верховної Ради переклад на російську мову Четвертої директиви не враховує останніх змін, внесених до документу. З текстом документу англійською мовою, з урахуванням змін і доповнень станом на 1 січня 2007&nbsp;р. можна ознайомитись на офіційному веб-порталі Євпропейскього союзу [http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CONSLEG:1978L0660:20070101:EN:PDF Директива № 78/660/EEC]</ref>. Стаття 11 і стаття 47 цієї Директиви надає державам-членам право дозволити господарським товариствам, які станом на звітну дату відповідають двом із трьох критеріїв, оприлюднювати скорочений баланс (в обсязі, передбаченому цією ж статтею Директиви) і не публікувати взагалі звіти про прибутки і збитки, річні звіти і висновки осіб, які відповідають за аудит звітності. Станом на 2007&nbsp;р. ці критерії є такими:
 
* валюта балансу&nbsp;— не більше 4 500 000 євро,
2) Поступовий. Режим охоплює корпоративні події, які набувають чинності в різний час для різних осіб. До таких подій відноситься внесення змін до статуту (Стаття 89.5 Цивільного кодексу). Зміни до статуту набувають чинності для третіх осіб&nbsp;— з дня їх державної реєстрації. При цьому, треті особи, які були обізнані з змінами, можуть діяти з урахуванням цих змін і юридична особа або її учасники не мають права посилатись на відсутність реєстрації у відносинах з такими обізнаними третіми особами.
 
3) Декларативний. Режим охоплює корпоративні події, які набувають чинності незалежно від їх внесення до реєстру (наприклад, в момент ухвалення відповідного рішення), а реєстрація цих подій у реєстрі має лише декларативний ефект. (Стаття 4 [httphttps://archive.is/20121222225547/zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=755-15 Закону]). До таких подій відноситься, наприклад, переобрання голови правління або директора товариства.<ref>Див. з цього приводу Лист Держкомпідприємництва від 13 жовтня 2008&nbsp;р. №&nbsp;8625, опублікований в 42-ому номері тижневика «Бухгалтер» за 2008&nbsp;р.</ref>. Декларативний режим застосовується щодо будь-яких подій, які не покриваються формальним і поступовим режимами. Однак якщо виникає спір із третіми особами, то компанія не може посилатися на події, що охоплюються декларативним режимом набрання чинності, якщо вони не були занесені до реєстру, крім випадків коли третя особа знала або могла знати про ці події (відомості) із іншиого, крім реєстру, джерала (ст. 18.3 Закону).
 
=== Недоліки режимів набуття чинності корпоративними подіями ===
7953

редагування