Допоміжний крейсер: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 14:
Наступний спалах інтересу до комерційних рейдерів стався під час іспано-американської війни 1898 року. Не маючи достатніх військово-морських сил для ведення крейсерських операцій, Іспанія закупила три пасажирських лайнера в Німеччині і один у Великої Британії і переобладнала їх у допоміжні крейсери [[Patiota (1890)|«Патріота»]], [[Rapido (1889)|«Рапідо»]], «Метеор» і «Хіральда». Крім них, до складу флоту увійшло ще сім кораблів даного класу: [[Alfonso XII|«Альфонсо XII»]], «Леон XIII» та інші. Ці новоявлені бойові одиниці передбачалося використовувати для набігових операцій на атлантичне узбережжя [[США]], а також для демонстрації прапора на торгових маршрутах з метою створення паніки і відволікання таким чином частини [[Військово-морські сили США|американського флоту]] на захист комунікацій. Однак ці плани так і не здійснилися. «Патріота», «Рапідо», «Буенос-Айрес» увійшли до складу ескадри адмірала [[Мануель де ла Камара|Камара]] і попрямували на [[Тихий океан]]. Інші взяли участь у бойових діях, як [[Військове транспортне судно|армійські транспорти]], при цьому двоє з них загинули — «Альфонсо XII» і «Антоніо Лопес». Після закінчення бойових дій всі ці хибні рейдери були виведені зі складу [[Військово-морські сили Іспанії|іспанського флоту]] і повернулися до громадянської службі.
Через кілька років з початком [[Російсько-японська війна|російсько-японської війни 1904–1905]] керівництво [[Російський імператорський флот|російського флоту]] на спеціальній нараді в Морському міністерстві прийняло рішення про початок активних крейсерських операцій з метою знищення або порушення [[Рибне господарство|рибних промислів]] [[Японська імперія|Японії]], перехоплення контрабандних вантажів і відволікання частини японського флоту від основного [[театр воєнних дій|театру воєнних дій]] у [[Порт-Артур]]а й замислювало задіяти для цих цілей допоміжні крейсери. Операції допоміжних крейсерів біля північно-західного узбережжя [[Африка|Африки]] і у [[Гібралтарська протока|Гібралтарської протоки]] не дали жодних позитивних результатів, так само як й на Тихому океані. Дії цих кораблів дуже ускладнювалися численними обмеженнями та заборонами, а також крайньою нерішучістю російського керівництва. Пізніше вони активно залучалися для несення сторожової служби і ближньої розвідки, частина була залучена для проведення крейсерських операцій на торговельних комунікаціях противника, досягнувши при цьому мінімальних результатів.
Остаточно питання зі статусом допоміжних крейсерів було вирішене на [[Гаазька конференція 1907 року|Другій Гаазькій мирній конференції 1907 року]]. Одна з прийнятих статей конвенції спеціально присвячувалася переобладнанню торгових суден на допоміжні крейсера. У ній оповідалося наступне: переобладнаний корабель зобов'язаний нести відповідний вимпел і кормовий [[військово-морський прапор]]; він повинен належати воюючій державі, [[прапор]] якої він несе; його [[командир]] повинен бути призначений державою та його прізвище повинне значитися у відповідних списках офіцерів флоту; його команда повинна підкорятися військовій дисципліні; він повинен дотримуватися законів і звичаїв ведення війни; його найменування повинно бути внесено до списку кораблів ВМФ, які застосовують допоміжний крейсер.
Допоміжні крейсера широко застосовувалися в Першу світову війну. До їх переваг ставилися [[швидкохідність]], добрі морехідні якості, особливо в порівнянні з меншими за водотоннажністю військовими кораблями і можливість встановити досить серйозне озброєння — наприклад {{comment|6-ти дюймові|152-мм}} корабельні гармати. Однак, у зв'язку з тим, що допоміжні крейсера були уразливі для підводних і повітряних атак, а також не здатні були впорається зі справжніми військовими кораблями від їх використання відмовилися.
| |||