Луїш де Камойнш: відмінності між версіями

У [[1570]] році Камоенс добрався до Лісабону, де почав клопотати про публікацію «Лузіад». Юний король [[себастьян I (король Португалії)|Себастьян]], прочитавши поему, призначив поетові довічну пенсію, невелику, в 4 рази нижче, ніж середній дохід тесляра, але яка все-ж-таки врятувала його від потреби. У [[1572]] поема, що оспівує відкриття Індії Васко де Гамою, з'явилася у пресі. Камоенс присвятив її королеві Себастьяну. Гроші пенсії Камоенсу приносив хлопчик-слуга, привезений з [[Мозамбік]]у, який збирав милостиню на вулицях Лісабона. Не дивлячись на те, що поема викликала загальне захоплення, творцеві «Лузіад» довелося доживати дні свої в бідності; до неї приєдналося горе про втрату незалежності Португалії. «Я вмираю не тільки у вітчизні, але і з ним разом»,  — вигукує поет в листі до свого друга.

Захворівши [[чума|чумою]], поет помер [[10 червня]] [[1580]] року і був похований в церкві св. Анни. 16 років опісля дон [[Ґонсало Кутінью]] поставив на тому місці, де передбачалася могила Камоенса, надгробний камінь з написом. Проте, [[Лісабонський землетрус 1755 року|землетрус]] [[1755]] року вщент зруйнував церкву св. Анни. У [[1855]] році передбачувані останки Камоенса були зібрані і переховані, а в [[1880]] році, перед урочистим святкуванням трьохсотліття смерті Камоенса, ці останки, так само як і останки Васко да Гами, були перенесені з королівськими почестями і поховані в [[Монастир ієронімітів|монастирі ієронімітів]] в Белене - — одному з районів Лісабона: труна з прахом Васко та Гами  — ліворуч, а з прахом Камоенса  — праворуч гробниці короля Себастьяна I.

[[ImageЗображення:Estátua na Praça Luís de Camões.jpg|thumb|left|200px|Пам'ятник Камоенсу в Лісабоні]]

У поемі «[[Лузіади]]» (''Os Lusíadas'') Камоенс оспівує нащадків Лузуса (''Lusus'')  — друга або сина [[Бахус]]а, який, по оповідях, поселився в Португалії] і був там королем. Поема складається з 10 пісень, що містять в собі 1102 октави. Жоден з європейських народів не має національного епосу, подібного «Лузіадам». Камоенс оспівує все, що складає славу португальців, все видатні історичні події і події; він розповідає відкриття Васко та Гами, вплітаючи в розповідь епізоди з колишньої і пізнішої португальської історії. Гарячий патріот, Камоенс прагнув обезсмертити героїчні подвиги і національні традиції своїх співвітчизників. З красою вірша поема Камоенса сполучає вірну передачу фактів, так що Камоенс може бути названий кращим істориком своєї країни. Камоенс  — великий майстер малювати картини природи, особливо йому вдається опис моря. "«Португальський Гомер» був також і чудовим ліриком: у його ніжних і граціозних піснях, одах, елегіях і еклогах відбивається все його нещасне життя.

Перша збірка віршів Камоенса, «Ритми, поділені на п'ять частин"» (''Rythmas, divididas em cinco partes''), з'явився вже після його смерті, в [[1595]] році; друга частина, «Rimas»  — в [[1616]] році. В молодості Камоенс написав три драматичні п'єси: «Король Селевкидів"» (''El Rei Seleuco''), «''Filodemo''» і «''Os Amphytriões''», що не мали тривалого успіху за часів його життя.

Поема "«Лузіади"» Камоенса перекладена всіма європейськими мовами, навіть по декілька разів; так, наприклад, на [[французька мова|французскою]] існує щонайменш 9 перекладів. Існує й український переклад поеми [[Литвинець Михайло Іванович|Михайла Литвинця]].

Життя Камоенса надихнуло багато поетів і драматургів: [[Антоніо де Кастільйо]], [[Раймон Деланд|Раймона Деланда]]. Особливо відома поема [[Алмейда Гаррет]]а «Камоенс», останні строфи якої містять в собі жорстокий докір співвітчизникам за гірку долю поета. В даний час слава Камоенса надзвичайно велика в Португалії. Гарячий патріотизм, яким пройняті «Лузіади», багато сприяв пробудженню португальської національності в [[1640]] році. За рішенням парламенту, в [[1860]] році в Лісабоні був споруджений пам'ятник Камоенсу  — статуя роботи Вітора Бастоса.

== Література ==

* John Adamson, «Memoirs of the life and writings of Luis de Camoens» (Лонд.);

* A. F. de Castilho, «Camões, Estudo histórico-poético» (Лісаб., 1863);

* J. M. Latino Coelho, «Luiz de Camões» (Лісаб., 1880);

* [[Каштелу Бранку, Камилу|С. Castello Branco]], «Luiz de Camões» (Порто-е-Брага, 1880);

* [[Гарретт, Алмейда|Garett]], «Memórias Biográphicas» (Ліс., 1881-84);

* С. v. Reinhardstoettner, «L. von С.» (Лпц., 1877);

* [[Брага, Теофилу|Th. Braga]], «Bibliographia Camoniana» (Лісаб., 1880);

* Clovis Lamarre, «Camoens et les Lusiades» (П., 1878);

* Burton, «Camoens, his Life and the Lusiades» (1886);

* Loiseau, «Histoire de la littérature portugaise» (1886);