Луїш де Камойнш: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 2:
 
'''Луїс Ваз де Камоенс''' (суч. {{lang-pt|Luís Vaz de Camões}}, сучасна вимова {{IPA2|luˈiʃ vaʃ dɨ kaˈmõĩʃ}}, українське написання походить від старої португальської ''Camoens'', біля [[1524]] — †[[10 червня]] [[1580]]) — [[португалія|португальський]] поет, що вважається найвеличайшим португальським поетом в історії. Його твори вважаються класичними наряду з творами Гомера, Вергілія, Данте Альєгрі. Він написав велике число ліричних та драматичних поетичних творів [[португальська мова|португальською]] та [[іспанська мова|іспанською]] мовами, але найвідомішим його твором є «[[Лузіади]]» (''Os Lusíadas''). Його філософська робота «Парнас Луїса Ваза» (''The Parnasum of Luís Vaz'') була втрачена, викрадена разом з частинами «Лузіади» його ворогами під час перебування поета в [[Мозамбік]]у.
 
== Раннє життя ==
 
Відомості про життя Камоенса надзвичайно мізерні та іноді суперечливі. Вважається, що Камоенс народився в [[1517]] або в [[1524]] році, ймовірно в [[Лісабон]]і. Він походив із старовинного і багатого [[Галісія|галісійського]] роду, один з членів якого, Васко Пірес де Камоенс ({{lang-pt|Vasco Pires de Camões}}), в [[1370]] році біг по політичних причинах в [[Португалія|Португалію]]. Він був відомий не тільки як хоробрий воїн, але і як блискучий поет-[[трубадур]]. Дід поета по материнській лінії, Антао, був одружений на родичці [[Васко да Гама|Васко да Гами]]. Згідно деяких джерел, мати Камоенса, дона Ана (''Ana de Sá e Macedo''), померла дуже рано; його батько, Сімао (''Simão Vaz de Camões''), одружувався повторно і виїхав до [[Індія|Індії]] капітаном корабля. Поблизу [[Гоа]] він потерпів корабельну аварію і незабаром помер, звістка про що дійшла в [[Лісабон]] тільки в [[1553]] році.
 
Своє дитинство Камоенс провів в товаристві дбайливої мачухи, під опікою дядька, дона Бенто, вченого ченця-аскета. Камоенс вчився в [[Коїмбра|Коїмбрі]], спочатку в монастирській школі, потім в [[Коїмбрський університет|університеті]], де придбав знання мов і велику начитаність в старо— і новолатінськой, грецькій, іспанській, італійській і португальській поезії і в історії, як загальній, так і вітчизняній. У 1537—1542 роках, протягом навчання в Коїмбрськом університеті, Камоенс почав писати власні твори, примикаючи в своїх перших дослідах до школи [[Са де Міранда]], але вже тоді в нім була помітна любов до всього народного — до легенд, казок, прислів'їв, пісень і романсів. Імовірно до університетського періоду відноситься комедія «Амфітріон» (''Anfitrioes'').
 
Любовний епізод в його житті спричинив за собою сварку з дядьком, унаслідок чого Камоенс залишає університет, не отримавши вченого ступеня. Біля [[1542]] року, примирившись з дядьком, Камоенс відправляється шукати щастя до [[Лісабон]]у. Тут він отримує місце домашнього вчителя в будинку графа Норонья. Вперше побачивши в церкві в [[1544]] році фрейліну королеви Катерину де Атаїде (''Caterina de Ataíde''), дочку високопоставленої придворної особи, Камоенс негайно ж пристрасно закохався в неї. Бажання частіше бачитися з нею спонукало Камоенса клопотати про доступ до двору, що і вдалося йому завдяки сприянню графа Норонья. Як поет-імпровізатор, драматург, режисер і актор у влаштовуваних ним спектаклях під час придворних святкувань, Камоенс мав можливість відрізнятися у присутності коханій, частіше бачитися з нею і шукати взаємності. Любов його не залишилася таємною, вона викликала обурення сім'ї де Атаїди. Заздрісники і суперники втягнули поета в сварки і неприємності, і на початку [[1549]] року Камоенс за наказом короля був висланий з Лісабону.
 
== Військова служба ==
 
Безпорадне положення примусило його поступити на військову службу. Визначений в гарнізон [[Сеута|Сеути]], він хоробро бився у випадкових сутичках, при чому втратив праве око. Після двох років військового життя Камоенс повернувся в [[1551]] році до Лісабону. Під час церковної процесії він важко ранив високопоставлену придворну особу і був посаджений у в'язницю. Слідство тривало 9 місяців, і хоча поет був помилуваний королем [[Жуан III|Жуаном III]], лише за умовою від'їзду на службу до Індії. У березні [[1553]] році він відплив рядовим матросом до [[Гоа]]. Під час шестимісячного плавання, як і під час перебування у в'язниці, Камоенс писав перші пісні епосу, що прославив його. У Індії він брав участь в декількох битвах (у [[Малабар]]і), потім провів більше року в Гоа, писав вірші, брав участь в подорожі до [[Мекка|Мекки]]. Під час діяльного і повного пригодами життя своїй в Африці і Індії сам поет, як він писав в «[[Лузіади|Лузіадах]]» про Цезаря, «брався то за меч, то за перо».
 
Призначений в [[1556]] році до [[Макао]] на досить видну адміністративну посаду — доглядачем майна відсутніх і зниклих без вести осіб в колонії. Камоенс закінчує на Гоа «Лузіади», але скоро після цього один з тимчасових комендантів Макао звинуватив його в провині по службі і відвіз з собою полоненим на кораблі. Буря розбила цей корабель, який пішов до дна у берегів [[Камбоджа|Камбоджи]]; поету вдалося не тільки врятуватися самому, але й врятувати рукопис «Лузіад». Діставшись до Гоа, він зажадав суду і був виправданий. Після різних інших пригод Камоенсу вдалося нарешті «з хворим серцем і порожнім гаманцем» повернутися на батьківщину в [[1570]] році.
 
Ще в [[Гоа]], в [[1561]] році, Камоенс отримав звістку про смерть своєї коханої; сила і тривалість його горя доводиться численними віршами.
 
== Останні роки ==
 
{{bio-stub}}