Дніпровська повітрянодесантна операція: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 29:
Влітку [[1943]] року, після нищівної поразки німецьких військ на [[Битва на Курській дузі|Курській дузі]], радянські війська продовжили широкомасштабний наступ на всій території [[Лівобережна Україна|Лівобережної Україні]], прагнучи прорватися до [[Дніпро|Дніпра]] і, користуючись замішанням противника, захопити плацдарми на правому березі. У ході стрімкого наступу радянським військам вдалося з ходу захопити декілька важливих плацдармів на західному березі Дніпра в районі [[Лютізький плацдарм|Лютіжу]] і [[Букринський плацдарм|Великого Букрина]], тим самим створивши всі необхідні передумови для подальшого розвитку наступу на території [[Правобережна Україна|Правобережної України]].
Разом з цим, за пропозицією [[Маршал Радянського Союзу|маршала]] [[Жуков Георгій Костянтинович|Георгія Жукова]] в Ставку Верховного Головнокомандування була подана ідея — з метою сприяння зосередженню на плацдармах необхідної кількості радянських військ, обмеження маневру противника та відповідно не допущення прориву його піхоти і танків до захоплених [[Рубіж (військова справа)|рубежів]] із західного та північно-західного напрямків, застосувати [[повітряно-десантні війська СРСР|повітряно-десантні війська]] на цьому напрямку [[театр воєнних дій|театру воєнних дій]]. Також однією з вирішальних причин прийняття рішення щодо висадки [[Десант повітряний|повітряного десанту]] стало завдання — якнайшвидше підготувати все до звільнення від німців столиці УРСР — міста [[Київ|Києва]].
=== Попередній задум десантування ===
Рядок 69:
Запланована для захоплення і утримання ділянка місцевості мала майже 40 [[кілометр]]ів по [[фронт]]у, що ще до початку проведення операції було дуже складним завданням для виконання лише двома повітряно-десантними бригадами, які мали на озброєнні лише [[Стрілецька зброя|стрілецьку зброю]], міномети і легку [[Артилерія|артилерію]].<ref name="stas"></ref>
Через надмірні заходи керівництва операцією в прагненні зберегти її в таємниці командири бригад прийняли і оголосили своє рішення на десантування і [[бойові дії]] тільки наступного дня, [[24 вересня]] [[1943]] року, за півтори години до посадки особового складу в літаки. Як наслідок, у командирів [[батальйон]]ів і [[рота (армія)|рот]] залишилося дуже мало часу для доведення завдання підлеглим, й вони не мали можливості уточнити основні питання взаємодії як усередині повітряного десанту, так і з іншими [[Рід військ|родами військ]], намітити план бою після приземлення. [[Командир взводу|Командири взводів]] взагалі були вимушені ставити завдання особовому складу в польоті. Фактично вони обмежувалися тільки вказівками про райони викидання, порядок збору після приземлення і [[Рубіж (військова справа)|рубіж]], який передбачалося захопити і [[Оборона|обороняти]]. Взагалі не проводилися також і передполітні заняття ані з [[офіцер]]ами, ані з рештою особового складу.<ref>[http://www.rkka.ru/analys/vdv/main.htm Самойленко Я. Из опыта управления воздушными десантами в годы войны. «Военно-исторический журнал» № 12, 1979 г.]</ref>
Крім цього, не зважаючи на значну кількість [[радіостанція|радіостанцій]], вони були розподілені таким чином, що в деяких літаках було по 5—6 засобів зв'язку, а в інших літаках радіостанції для десанту не було взагалі. Тому після висадки радисти залишилися без засобів зв'язку, а радіостанції — без радистів. Батареї живлення для радіостанцій також скидалися окремо від них<ref>[http://www.zn.ua/3000/3150/52994/ Каневский десант: унесенные ветром Автор: Александр ФИЛЬ]</ref>.
| |||