Вікіпедія

Станіслав Стадницький (зигвульський староста): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Рядок 35:
Після смерті К. Корнякта-старшого Стадницький напав на віддані ним у заставу села [[Гміна Чорна (Ланьцутський повіт)|Чорна, Кремениця]], Альбігова, пограбував селян, спалив там [[фільварок|фільварки]] і пригрозив спадкоємцям, щоб ті забули за борг у 47 000 злотих. В серпні 1603 [[Корнякт Костянтин з Білобок]] — син К. Корнякта — продав свою частку маєтків у Львівській землі, переселився до Перемиської землі Руського воєводства, де володів трьома укріпленими маєтками у [[Замок у Сосниці|Сосниці]], Злотовцях і [[Замок у Білобоках|Білобоках]]. Через погрози С. С. фамільну скарбницю з резервом грошей, коштовності матері перевезли до більш укріпленого замку в Сосниці, але майже 1,5 тисячний загін Стадницького захопив і пограбував недобудований замок. Забрали навіть вікна, двері, замки, ручки з скринь. Було зґвалтовано дружину і доньок К. Корнякта молодшого, якого Стадницький два місяці утримував у підземеллі свого замку, примушуючи рід Корняктів підписати угоду про відмову від стягнення боргів, претензій за викрадені коштовності у Сосниці. Корнякт підписав угоду і сховався за мурами [[Львів|Львова]], звідки подав нові позови за пограбування, ув'язнення. На суді у Пшеворську від гніву Стадницького ледь врятували своє життя правники Адам Жидівський і Андрій Свидницький, що провадили справу К. Корнякта. Стадницький з 1,5 тисячний військом підійшов під Львів, вільно увійшов до міста з гайдуками та примусив Корнякта підписати нову відмову від претензій перед міськими [[Лавники|лавниками]] (1606). Після довгих років судових суперечок Трибунал присудив Стадницьким повернути Корняктам 100 000 золотих збитків, 42 000 золотих за зайняття замку у Сосниці. Для часткової компенсації збитків Стадницькі віддали маєтки у [[Журавиця|Журавиці]] (1622).
 
=== [[Дрогойовський Ян Томаш|Ян Томаш Дрогойовський]] ===
[[Файл:Перемиський замок.png|міні|ліворуч|200пкс|Замок у Перемишлі. фрагмент гравюри 1617 р.]]
Власник «[[Риботичі|Риботицького]] ключа» — перемишльськийперемиський староста [[Дрогойовський Ян Томаш [[Дрогойовські|Ян Томаш Дрогойовський]] (1535–1605) — не дозволив Стадницьким за рішенням суду заволодіти селищами свого урядовця, який виступав поручителем позик на 38 000 злотих (1603). Сам Я. Т. Дрогойовський перекупив у Стадницьких борг хорунжого сяноцькоїCяноцької землі Станіслава Тарнавського в 70 000 злотих і, згідно рішення суду, бажав зайняти селище в оплату боргу. Та хорунжий став [[оренда]]рем, подарувавши селище Станіславу Стадницькому, що спровокувало початок приватної війни. Під [[Хирів|Хировим]] атакували конвой С. Стадницького, приватне військо якого штурмувало королівський [[Перемиський замок|замок]] у [[Перемишль|Перемишлі]], де боронився староста. Вистрілене із замку ядро потрапило у [[Фара (храм)|фарний]] [[костел]], через що єпископ наложив на старосту прокляття. Їхні суперечки двічі безрезультатно спробував вирішити король. Я. Т. Дрогойовський заклав оборонний табір із заводненими ровами під приналежними хорунжому Угерцями, атакуючи звідтіля володіння суперників. Стадницькі знову атакували Перемишль. С. С. поранив списом у груди 70-річного Я. Т. Дрогойовського, який 12 листопада 1605 помер. На ту пору розпочався рокош М. Зебжидовського і, поряд перебував з військом племінник вбитого [[Ян Гербурт (львівський хорунжий)|Ян Гербурт]]. Він полонив у с. Хотинець С. С. іСтадніцького, відвіз до [[Низький замок|Низького замку]] Львова, де «гродський» суд мав би розглядати справу про вбивство шляхтича, королівського урядовця. Стадницький недовго перебував в ув'язненні, через заступництво впливових родичів його звільнили. На ту пору під місто підійшов з 1,5 тисячами вояків каштелян [[Адам Александер Стадніцький]] і став табором біля [[Собор святого Юра|собору св. Юра]]. До нього приєднався звільнений Станіслав, вони 15 днів облягали місто, вимагаючи видачі Гербурта. Зрештою супротивники замирились, на знак чого вистрілили з гармати по місту.
 
У цей час замок вбитого Я. Т. Дрогойовського у Риботичах атакували Ян Красицький, Мартин Стадницький, а Станіслав Стадницький 1606-го спробував захопити села у вдови старостистаростини ЯдвигиЯдвіги.
 
=== Лукаш Опалінський ===
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Станіслав_Стадницький_(зигвульський_староста)