Відкрити головне меню

Зміни

Ніяких змін в розмірі, 5 років тому
м
нема опису редагування
* 1919 р.&nbsp ;(червень)— створення найбільшого на Харківщині повстанського загону.
* 1958 р. — початок будівництва Печенізького водосховища.
 
=== [[Голодомор]] ===
В [[1932]]-[[1933]] мешканці району пережили [[Голодомор в Україні 1932-1933|сталінський геноцид]].
 
=== Радянсько-німецька війна ===
В перші дні війни з Печеніг пішло на фронт у склад радянських формувань близько 100 добровольців. Всього на фронтах війни в Радянській[[Червона Армія|Червоній армії]] воювало майже 6-ть тисяч печенізців, в тому числі, 2 тисячі вихідців з смт. Печеніги.
 
Німецько-фашистськіНімецькі війська зайняли Печеніги 1 листопада 1941 року. ОкупаціяНімецька окупація тривала майже півтора роки.
 
5-6 лютого [[1943]] року дивізії 15-го танкового корпусу 3-ї танкової армії генерала П. Рибалко з боями підійшли до річки [[Сіверський Донець]].
 
П'ять діб ішов бій за Печеніги. В ніч з 10 на 11 лютого 1943 року група розвідників 52-ї мотострілецької бригади на чолі з лейтенантом Яковом Любим й саперів 160-ї стрілецької дивізії зробили прохід у мінному полі і увійшли в Печеніги.
 
Лейтенант Я. Любий був тяжко поранений, але з бою не вийшов, продовжував командувати розвідниками до приходу підкріплення — групи старшого батальйонного комісара Нестора Карапиша, який пізніше загинув у цьому бою. 11 лютого 1943 року Печеніги було звільненозахоплено радянськими військами.
 
Через місяць, 13 березня 1943 року, гітлерівці вдруге зайняли Печеніги.
 
10 серпня 1943 року війська Радянської армії, розгромивши німецько-фашистськенімецьке військове угрупування в районі Курської дуги, звільниливдруге захопили Печеніги від німецько-фашистських військ. При цьому відзначилися частини 113-ї стрілецької дивізії, 64-го корпусу, 57-ї армії генерал-лейтенанта М. Гагена.
 
Після війни додому не повернулося 4437 печенізців, з них загинуло у боях — 2651 ос., зникло безвісти — 1786 ос. (з архівних даних).
 
Всього з полів битв тільки в смт. Печеніги не повернулося близько 500 осіб — це кожен четвертий печеніжець, який воював на фронтах [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] в складі радянських військових формувань.
 
На окупованій німцями території району було розстріляно 150 осіб, 800 юнаків та дівчат силоміць відправлено до Німеччини. Під час гітлерівської окупації Печенізького району були повністю спалені с. Комсомольське і с. Октябрьське. Розграбовано й спалено 953 господарства колгоспників, 59 колгоспів, всі адміністративні приміщення, дві МТС, 43 школи, 12 медичних установ. В тому числі, знищено в Печенігах: 512 житлових будинків, лікарню, Будинок культури, 4 школи, ветеринарну лікарню. Народному господарству району завдано матеріальних збитків на суму 442 млн. 41 тис. рублів.
 
=== Незалежна Україна ===
 
З [[24 серпня]] [[1991]] року Печенізький район входить до складу незалежної [[Україна|України]].
На окупованій території району було розстріляно 150 осіб, 800 юнаків та дівчат силоміць відправлено до Німеччини. Під час окупації Печенізького району були повністю спалені с. Комсомольське і с. Октябрьське. Розграбовано й спалено 953 господарства колгоспників, 59 колгоспів, всі адміністративні приміщення, дві МТС, 43 школи, 12 медичних установ. В тому числі, знищено в Печенігах: 512 житлових будинків, лікарню, Будинок культури, 4 школи, ветеринарну лікарню. Народному господарству району завдано матеріальних збитків на суму 442 млн. 41 тис. рублів.
 
== Адміністративний устрій ==