Ціна: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) |
Shynkar (обговорення | внесок) |
||
Рядок 12:
*'''Ринок двосторонній''' — ринок, на якому ціни покупця і продавця рівні.
*'''Розрахунок ціни''' за методом «прямі витрати плюс прибуток» — нарахування стандартної націнки на [[Собівартість продукції|собівартість товару]].
*'''Розрахунок ціни''' на підставі принципу беззбитковості — ціноутворення виходячи з витрат на виробництво, [[маркетинг]] і [[Дистрибуція (логістика)|розподіл товару]] з урахуванням одержання бажаного прибутку.
*'''Установлення дискримінаційних цін''' — ціноутворення з урахуванням відмінностей у характеристиках споживачів, товарів або місцезнаходження товару чи послуги. Різниця в цінах не залежить від відмінностей у витратах.
*'''Установлення єдиної ціни''' з включеними в неї витратами з доставки — стратегія встановлення ціни за географічним принципом, за якої компанія призначає єдину ціну, включаючи в неї однакову для всіх клієнтів суму транспортних витрат незалежно від місця їх розташування.
*Установлення зональних цін — стратегія встановлення ціни за географічним принципом, за якої компанія виокремлює дві або більше географічні зони. Усі клієнти, що перебувають у межах одної такої зони, платять ту саму сумарну ціну; що більше віддалена зона від постачальника, то вище ціна товару.
*'''Установлення цін''' відносно до базисного пункту — стратегія встановлення ціни за географічним принципом, за якої продавець вибирає певне місто як базисний пункт і стягує з усіх клієнтів транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості доставки від цього міста до місцезнаходження клієнта, незалежно від того, з якого міста фактично відвантажується товар.
*Установлення цін для стимулювання збуту — тимчасове призначення на товари цін нижчих за прейскурантні, а іноді навіть нижчих за собівартість, для короткочасного підвищення збуту.
*Установлення цін з узяттям на себе витрат з доставки — стратегія встановлення ціни за географічним принципом, за якої компанія для одержання замовлень частково або повністю бере на себе фактичні витрати з доставки товарів.
*Установлення цін на додаткові товари — установлення цін на додаткові або допоміжні вироби, що продають разом з основним виробом.
*Установлення цін на набір товарів — об’єднання кількох товарів у один набір і продаж його за нижчою ціною.
*Установлення цін на обов’язкове обладнання — установлення цін на товари, які використовуються разом з основним виробом, наприклад, леза для бритвеного станка або фотоплівка для фотокамери.
*Установлення цін на побічні продукти виробництва — установлення цін на побічні продукти виробництва для підвищення конкурентоспроможності цін на основні товари.
*Установлення цін у межах товарного асортименту — установлення цінового інтервалу між товарами, що входять до асортиментної групи, з огляду на різницю в їхній собівартості, на оцінку споживачами їхніх властивостей, а також на ціни конкурентів.
*Установлення цін, орієнтованих на цінність — стратегія, заснована на пропонуванні споживачам розумного поєднання якості товара і доброго обслуговування за прийнятною ціною.
*Установлення ціни з урахуванням психології покупця — підхід до ціноутворення, що враховує не тільки економічний, а й психологічний аспект ціни. За цього підходу покупець саме з ціни узнає щось важливе про товар.
*Установлення ціни на основі закритих торгів — установлення ціни насамперед з огляду на передбачувані ціни конкурентів, а не на власні витрати або попит. Застосовується в тому разі, коли компанія подає заявку на виконання контракту.
*Установлення ціни ФОБ в місці походження товару — стратегія встановлення ціни за географічним принципом, за якої товари передаються перевізнику на умовах франко-борт (франко-вагон); при цьому всі витрати з доставки товару від підприємства-виготовлювача до місця призначення бере на себе клієнт.
== Див.також ==
| |||