Після поразки Венеції від [[Угорщина|угорського]] короля [[Людвік І Великий|Лайоша Великого]] поза [[Задарський договір|ЗадарськомуЗадарським договорудоговором]] 1358 року Далмація разом з Дубровником перейшла під [[сюзеренітет]] Угорщини. 27 червня 1358 р. між рагузським архієпископом Джованні СаракойСаракою і Лайошом I були погоджені конкретні форми влади угорського короля над Дубровником. ВладаСюзеренітет Угорщини, що практично не мала флоту, булабув чисто номінальноюномінальним, а вся повнота влади в місті перейшла місцевомудо місцевого нобілітету.
У цей період різко посилюється значення Дубровника як ремісничого центру. У місто переселилися безліччисленні ремісниківремісники з Італії, відбувалася спеціалізація і удосконаленнявдосконалення ремесла, орієнтованого на експорт, перш за все збройової справизброярства і сукноробства. У дубровницьких майстернях активно використовувалася наймана праця. Дубровник став єдиним містом Далмації поза рівнюрівнем розвитку ремесла на рівні італійських комун. Проте в Дубровнику не склалася класична [[цех]]ова структура ремесла. Ремісники об'єднувалися в релігійні корпорації — братерства, що не маютьмали впливу на політичну систему республіки.
Звільнення з-під влади Венеції також сприяло зростанню морської торгівлі ій процвітанню міста. Дубровник перетворився на центр грошових операцій і кредитування балканських государівправителів. Незважаючи на низку військових конфліктів із Сербією і Боснією, республіка в цілому зберігала добрі стосунки зі своїми сусідами, одночасно продовжуючи розширювати свою територію: у 1399 р. було приєднано Дубровницьке примор'я (до ПельешацаПельєшаца), в 1419—1426 рр. роках — область [[Конавлі]] з містом [[Цавтат]], а потім узбережжя до [[Бока Которська|Боки Которської]]. Дубровник став також одним з головних центрів [[работоргівля|работоргівлі]] в Східному Середземномор'ї (торгівля рабами була заборонена лише в 1416 р.року).
У XIV—XV століттях швидко збільшувалося населення республіки, головним чином за рахунок імміграції з балканських держав. До кінця XV століття чисельність населення Дубровника склала близько 20 тисяч чоловік. Завдяки припливу слов'ян значення романського елементу в етнічному складі населення стало падати. Проте мовою правлячоїпанівної еліти залишалася [[італійська мова|італійська]] (з 1492 р. вона замінила, як офіційну мову, [[латинлатина|латину]]), зберігалася церковна залежність від [[Рим]]у, і тісні зв'язки з італійськими містами. Система управління республікою також була заснована на міському праві італійських комун. Влада продовжувала залишатися в руках вузької олігархії декількох десятків сімей нобілейнобілів, проте соціальних конфліктів ву цей період не відміченоспостерігалося.
=== Встановлення сюзеренітету Османської імперії (XV—XVI ст.) ===
