Забайкальська республіка: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Ivatovi (обговорення | внесок)
уточнення
Ivatovi (обговорення | внесок)
виправлення уточнення
Рядок 105:
При негативному особистому ставлення до діяльності будь-яких політичних партій, Семенов допустив багатопартійність, право на політичну діяльність отримали навіть більшовики. B перші місяці існування державності, в боротьбі з невдоволенням населення, Семенов зробив основну ставку на терор, що, в результаті, прискорило початок масового партизанського руху. Після цього, Семенов взяв курс на лібералізацію білого режиму, але ліквідувати конфлікт зі значними верствами населення йому не вдалося. C поразкою Колчака почався новий період.
 
4 січня 1920 року [[верховний правитель]] передав Семенову всю повноту військової і цивільної влади на всій території [[Російська Східна Окраїна|Російської Східної Околиці (РВО)]]. У зв'язку з цим, Семеновим було сформовано уряд РВО, яке очолив кадет С. А. Таскін.
 
З освітою [[Далекосхідна республіка|Далекосхідної Республіки]], - протекторату Радянської Росії на Далекому Сході, - ще очевидніше стала безперспективність військового протистояння. З цього моменту починаються пошуки шляхів мирного розв'язання проблем цивільної влади. Цьому мало сприяти скликання Крайового народного зібрання [[6 липня]] [[1920]] року і Тимчасового Східно-Забайкальського народних зборів [[12 вересня]] [[1920]] року. Семенов погодився навіть на встановлення контактів c представниками Радянської Росії. Але радянське уряд вже ухвалив рішення про ліквідації східної білої державності збройним шляхом, і лише чекав закінчення японської інтервенції. [[19 жовтня]] [[1920]] року [[японці]] залишили Забайкаллі, і в цей же день частини Амурського фронту [[НРА ДВР]] почали наступ на Читу. [[21 листопада]] [[1920]] року було завершено збройне насильницьке завоювання Забайкалля, що ознаменувало кінець існування Забайкальської білої державності.