Мачу-Пікчу: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Alfashturm (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 12:
| Link = http://whc.unesco.org/en/list/274
}}
'''Ма́чу-Пі́кчу''' ({{lang-qu|Machu Pikchu}} — «стара [[Вершина місцевості|вершина]]») — [[Христофор Колумб|доколумбове]] місто[[Град (укріплення)|город]] [[інки|інків]], розташоване в [[Анди|Андах]] на висоті 2400 метрів на вершині гірського хребта над долиною річки [[Урубамба (річка)|Урубамби]] в [[Перу]], за 80 км на північний схід від [[Куско]]. [[Місто]], яке часто називають «втраченим містом інків», є символом[[символ]]ом Імперії інків. Це місто було створене як священний гірський притулок великим правителем інків Пачакутеком за сторіччя до завоювання його імперії, тобто приблизно в 1440 році, і функціонувало до 1532 року, коли іспанці вторглися на територію імперії, після чого місто було покинуте його мешканцями.
 
Місто залишалося забутим протягом століть, і знову отримало всесвітню відомість в [[1911]] році, відкрите американським істориком Хайремом Бінгхемом, на той час вже в руїнах. Відтоді Мачу-Пікчу став важливою туристичною пам'яткою. Територія навколо міста в 1981 році була проголошена історичним заповідником, який в 1983 році був внесений до списку об'єктів [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світової спадщини]] [[ЮНЕСКО]].
 
Через свої незначні розміри Мачу-Пікчу не може претендувати на роль великого міста — тут не більше 200 споруд. В основному це храми[[храм]]и, резиденції, склади, дома і інші приміщення для суспільних потреб. Переважно вони складені з добре обробленого каменя, плит, що щільно приганяютьприлягають одне до одного. Вважають, що в ньому і навколо нього проживало до 1200 чоловік, які поклонялися там богові Сонця Інті та обробляли сільськогосподарські культури на терасах. Немає ні писемних джерел, ні зображень, які дозволяють припустити його призначення.
 
Більш ніж на 400 років це місто було забуте і перебувало в запустінні. Його виявив американський дослідник з [[Єльський університет|Єльського університету]], професор Гайрем Бінгем 24 липня [[1911]] року. Коли він добрався сюди у супроводі виділеного урядом загону охорони і місцевого хлопчика-провідника, він виявив [[Селяни|селян]], що жили там. Як вони розповіли йому, вони жили там „вільними, без небажаних візитерів, чиновників, що вербують в армію «добровольців», або збиральників податків“. Крім того, тут раніше вже побували любителі визначних пам'яток, що залишили свої накреслені вугіллям імена на гранітних стінах.
 
Мачу-Пікчу — типове місто [[інки|інків]]{{fact}}, містить центральну площу, королівський палац, храм сонця, які побудовані з багатокутних кам'яних блоків. Місто має дуже чітку структуру. На південному сході розташовано комплекс палацових споруд. Камені, з яких вони складені, оброблені настільки ретельно, що можна з упевненістю сказати: перед нами житла сановників і вельмож.
Рядок 24:
У західній частині підноситься головний храм з [[вівтар]]ем для жертвопринесень. Напроти нього житловий квартал, щільно забудований двоповерховими будиночками. Між ними, як в лабіринті, в'ються вузькі вулиці і сходи, що часто приводять в безвихідь або на терасу, що нависає над прірвою.
 
Іспанські [[конкістадори]] так і не дісталися до Мачу-Пікчу. Це місто не було зруйноване. Але ми мало що знаємо про нього. Навіщо знадобилося інкам будувати місто на висоті 2400 метрів над рівнем моря, так далеко від центру держави? Нам невідоме ні число жителів, ні навіть його справжня назва.
 
Американські дослідники [[Річард Бюргер]] і [[Люсі Салазар]] з [[Єльський університет|Єльського університету]], спираючись на матеріали іспанської хроніки XVI століття, висунули припущення, що це була зимова резиденція [[Пачакутек]]а. У літній період, під час сезону дощів, в місті, ймовірно, залишалося не більше 200 людей. Пізніше, після краху імперії інків, місто втратило своє значення, і жителі покинули його назавжди.