Троїсті музики: відмінності між версіями

Троїсті музики - найбільш поширений в українському народі вид ансамблю. Його наявність є, практично у всіх регіонах України. Виходячи з назви, ансамбль складається з трьох виконавців. У класичному вигляді, це – скрипаль, цимбаліст та бубнист. У центральних областях України, замість цимбалів, часто використовується басоля (різновид віолончелі).

 

Троїсті музики мають досить солідну за віком історію. Писемні згадки про нього зустрічаються наприкінці XVIII і на початку XIX сторіч. Потім їх також називали "капелистами".

 

Вперше звернув належну увагу на троїсту музику М. Лисенко в 1874 році. В одній із своїх праць він пише: „Нарешті, п’єси суто танцювального характеру виконуються спеціальною грою на скрипці, цимбалах, з додатком ударного інструменту, бубні, і становлять так звану в народі „Троїсту музику”. Інструментальний ансамбль у такому складі зберігся в західних областях України і до наших часів, а, подекуди й розповсюдився по інших регіонах України.

 

Постійними інструментами троїстої музики слід вважати скрипку й бубон. Цимбали часто-густо підмінялися іншими інструментами. Так, наприклад, замість цимбалів супровід могла виконувати друга скрипка. На Полтавщині замість цимбалів вводили басолю (віолончель). Після 2-ї світової війни в народі з’явилося дуже багато трофейних акордеонів, які почали вводити у склад троїстих музик замість громіздких і проблемних у перевозі по гірській місцевості цимбалів. Ансамбль від того ставав більш мобільним, хоча акордеон за своїм тембром не завжди добре зливався зі скрипкою. Баян за своїми якостями пасував до того краще. Тут якість виконання залежала повністю від слуху і художнього смаку виконавців.

 

Досить своєрідно й цікаво протікає творча і виконавча робота ансамблю. Для репетицій чи вивчення нових п’єс інколи збираються зимовими вечорами у когось з учасників ансамблю. Під час таких репетицій беруться до уваги побажання всіх його учасників. Творча ініціатива учасника ансамблю нічим не обмежується за винятком виконання загальних виконавчих вимог. У троїстих музиках, які є представниками імпровізаторської музики, диктату навіть з боку найавторитетнішого виконавця не може бути за своєю природою. Тому його поради приймаються беззастережно лише тоді, коли той, чи інший виконавець відчуває в тому художню потребу. Коли ж виникає суперечка, вона завжди ліквідується практичною перевіркою, живим звучанням ансамблю.