Одоакр: відмінності між версіями

{{цитата|Навіть Стародавній Рим (що може називатися матір'ю всіх європейських міст), який володів багатьма державами й монархіями і пишався колись своїми шістьмастами сорока п'ятьма тисячами війська, в давні віки взяла й чотирнадцять літ тримала далеко менша проти згаданої збірна бойова сила русів із Ругії від Балтицького, або Німецького помор'я, на чолі яких стояв тоді князь Одонацер, — сталося це в році 470 після Різдва Господнього. Отож ми йдемо за прикладом наших давніх предків, отих старобутніх русів, і хто може заборонити нам бути воїнами і зменшити нашу лицарську відвагу!<ref name="v">''[[Величко Самійло Васильович|Величко С. В.]]'' [http://izbornyk.org.ua/velichko/vel05.htm Літопис. Т. 1. / Пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич.— К.: Дніпро, 1991. — 371 с.] — С. 140—141. </ref>}}

Ця традиція була тоді ще настільки сильною, що коли у [[1657]] році гетьман помер, генеральний писар Запорізького війська [[Самійло Зорка]], стоячи над його труною, виголосив промову, в якій зокрема були такі слова: ''«Милий вождю! Древній руський Одонацер!»''{{джерело}}<ref name="v" />