Придане: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Sir-nik (обговорення | внесок) м стильові правлення |
Sir-nik (обговорення | внесок) м →Придане в інших країнах: стильові правлення |
||
Рядок 14:
== Придане в інших країнах ==
Придане має свої коріння ще в [[Стародавня Греція|Стародавній Греції]] та [[Стародавній Рим|Римі]]. У [[Середньовіччя|середньовічній]] [[Європа|Європі]] придане розглядалося як виплата спадщини батька жінці під час шлюбу. Дочки, які не отримали посагу, мали право на спадщину по смерті батьків. У разі, якщо жінка помирала без дітей, придане мало повертатися в родину батьків. Неможливість випосажити доньку було причиною скасувати шлюб. Наприклад, у творчості [[Шекспір]]а тема приданого фігурує в таких [[п'єса]]х, як [[Король Лір]], [[Ромео і Джульєта]]. Деякі [[фольклорист]]и вбачають у поганому відношенні мачухи до [[Попелюшка|Попелюшки]] небажання надавати їй посаг.
У деяких країнах [[Азія|Азії]] звичаї стосовно віна набагато суворіші. Навіть тепер, у деяких країнах, за дочкою повинно бути сплачено великий посаг. У разі суперечок між чоловіком і батьками жінки щодо розміру приданого, іноді як помсту, жінок вбивають або калічать. В [[Індія|Індії]], щоб зняти напругу в суспільстві та насилля проти жінок, існує ціла низка законів, які забороняють вінування. У сільских районах, попри заборони, посаг досі існує. Також подекуди, побоювання виплати великого приданого призводить до плановання статі немовляти — позбуваються плоду дівочої статі, або новонароджені дівчата вбиваються.
|