Відкрити головне меню

Зміни

 
=== Початок наступу ===
Ще на початку операції «Уотчтауер», в 1942 році, [[Дуглас Макартур]] намітив досить детальний стратегічний план розгрому [[Японія|Японії]]. На самому початку 1943 року він представив його комітету начальників штабів. Основна ідея плану полягала в тому, щоб після взяття або нейтралізації Рабауле[[Рабаул]]у наступ на Японію можна буде провести через [[Нова Гвінея|Нову Гвінею]] і [[Філіппіни]]. Цей наступ у напрямку островів [[Нова Гвінея]] - [[Мінданао (острів)|Мінданао]] в основному повинен був з'явитися після наступу [[Сухопутні війська|сухопутних військ]], які висаджувалися [[флот]]ом під прикриттям армійської авіації. Крім перевезення та висадки [[десант]]ів флот повинен був виконувати завдання обстрілу узбережжя, охорони комунікацій і прикриття [[фланг]]ів армії при її просуванні вперед.
 
Макартур стверджував, що передбачуваний їм напрямок наступу дозволяє використовувати вже створені союзниками бази у південній та південно-західній частинах [[Тихий океан|Тихого океану]], що при цьому збережеться оборонний щит між [[Австралія|Австралією]] і зайнятими [[японці|японцями]] островами в центральній частині Тихого океану, що це єдиний напрямок, на якому в ході всього наступу можна забезпечити підтримку авіацією узбережного базування, і що великі масиви землі в південній та південно-західній частинах океану дозволять союзникам обійти сильно укріплені позиції противника і зайняти порівняно слабо оборонні райони узбережжя.