|
'''Васи́ль Андрі́йович Дядиню́к''' ([[1 січня]] [[1900]], [[Лучинець|с. [[Лучинець]], Поділля [[Мурованокуриловецький район]], [[Вінницька область]] — [[21 січня]] [[1944]], [[Відень]]) — український художник, майстер сакрального мистецтва, графік, педагог. Працював у дусі українсько-візантійського стилю. Виставлявся у Львові, Парижі, Варшаві.
== Біографія ==
=== Ранні роки ===
Василь народивсяНародився в селі [[Лучинець]] [[Могилівський повіт|Могилівського повіту Подільської губернії (зараз [[Мурованокуриловецький район]] район [[ВінницькаПодільська областьгубернія|ВінницькоїПодільської областігубернії]]) у багатодітній родині будівельника храмових споруд. Дід і батько майбутнього художника займалися будівництвом храмів (відомо, що тільки батько — Андрій Дядинюк побудував 7 церков), [[Іконопис|іконописом]], різьбленням і позолотою іконостасів. У сім'ї було семеро синів та дочок, серед яких Василь був наймолодшим. У батька Василь і брав найперші уроки малювання. Ще хлопчиком, допомагаючи батькові, він перейняв деякі навички різьблений роботи, що потім допомогло Василю в студентські роки.
=== СтаршіВоєнні класичаси ===
Навчаючись у старших класах гімназії, вступив до лав [[Армія УНР|армії УНР]]. Дослужився до звання [[поручник]]а і заслужив дві бойові медалі. Але в листопаді [[1920]] після того як армія УНР відступила за [[Збруч]] опинився в таборі для [[Інтернування|інтернованих]] українських вояків у місті [[Каліш]].
Навчаючись у старших класах гімназії, Василь вступив до лав армії [[Армія УНР|УНР]] ([[Армія Української Народної Республіки]]), яка була створена в [[1917]] році з добровольців українських частин [[Російська імператорська армія|Російської імператорської армії]], загонів «Вільного козацтва», регулярних частин [[Австро-Угорська армія|австро-угорської армії]] ([[Українські січові стрільці|Українських січових стрільців]]) і полонених українців з [[Німеччина|Німеччини]] та [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]]. Дядинюк дослужився до звання поручика і заслужив дві бойові медалі. Але в листопаді [[1920]] року після важких боїв з Червоною армією за українську незалежність [[Армія УНР]] перейшла річку [[Збруч]] (притока Дністра) і в місті [[Калуш]]і була інтернована.
У таборі для інтернованих українських солдат Василь познайомився і потоваришував із земляком, сином парафіяльного священика, а в майбутньому відомим поетом, мистецтвознавцем і геральдистом [[Микола Битинський|Миколою Битинським]] (псевдонім [[Микола Битинський|Микола Оверкович]]), який займався в таборі культурно-освітньою роботою серед солдатів. Творча співпраця Битинського з Дядинюком тривала до самої його смерті останнього.
=== Інтерес до живопису і перше навчання живопису ===
Після звільнення з табору і виходу з армії,демобілізації Василь почав виявляти великий інтерес до живопису, маючи невеликудеяку художню підготовку, отриману від батька в дитинстві., Вінвиявив оселивсяінтерес удо Львовіживопису. йОселившись кількау роківЛьвові, заробляв на життя різьбленими роботамирізьбленням, портретамималюванням [[Портрет|портрет]]ів, натюрмортами[[натюрморт]]ів таі копіямикопій зіз творів інших художників. ІсторикиБіографи митця пишуть, що длянавіть якогосьвиконав місцевогона багатія він навіть виконавзамовлення копію з картини [[Ілля Рєпін|Іллі Рєпіна]] [[Запорожці пишуть листа турецькому султану|«Запорожці пишуть листа турецькому султану»]].
У Львові майбутній художник почав вчитисянавчатися живопису професійно. У [[1925]] році вступив до художньої[[Мистецька школишкола відомогоОлекси живописцяНоваківського|мистецької [[Олексашколи Новаківський|Олекси Новаківського]], де провчився два роки. У школі був вільним слухачем, бо вже в ті роки отримував багато замовлень на різьблені роботи, якими займався, заробляючи на життя. Улітку разом із однокурсниками виїжджав на [[пленер]] у [[Гуцули|гуцульське]] село [[Космач (Косівський район)|Космач]].
Улітку він разом з однокурсниками виїжджав на [[пленер]] у гуцульське село Космач. Там багато малював, дивуючись красі гірської природи та самобутності карпатського побуту. У [[1926]] році Дядинюк взяв участь у великій виставці учнів школи Новаківського в Академічному Домі у Львові, де показав 36 своїх робіт — картини, етюди, малюнки. Восени цього ж року художник проводить свою першу персональну виставку в місті [[Коломия]] (нині [[Івано-Франківська область]] України). З цим містом будуть пов'язані останні роки життя художника. ▼
▲Улітку він разом з однокурсниками виїжджав на [[пленер]] у гуцульське село Космач. Там багато малював, дивуючись красі гірської природи та самобутності карпатського побуту. У [[1926]] році Дядинюк взяв участь у великій виставці учнів школи [[Новаківський Олекса Харлампійович|Новаківського ]] в [[Академічний Дім|Академічному Домі ]] у Львові, де показав 36 своїх робіт —: картини, етюди, малюнки. Восени цьоготого ж року художник проводитьпровів свою першу [[персональна виставка|персональну виставку ]] в місті [[Коломия |Коломиї]] ( нинідо [[Івано-Франківськаречі, область]] України). Зз цим містом будутьзгодом були пов'язані останні роки життя художника ).
Треба відзначити, що в Школі Новаківського Дядинюк був вільним слухачем, оскільки вже в ті роки молодий художник отримував багато замовлень на різьблені роботи. Цим він займався, щоб заробити собі на життя.
=== Творчі відрядження і навчання у Європі ===
Ще навчаючисьНавчаючись у [[Новаківський Олекса Харлампійович|Новаківського]], за дорученням митрополита[[митрополит]]а [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]], Дядинюк їдевиїхав у творче відрядження в литовське містоу [[Вільно]] іта на [[Волинь]], де пишенамалював копії портретів українських церковних ієрархів[[ієрарх]]ів XVII–XVIII століть., Картиниякі цітам якраззберігалися і знаходилися на Волині й(зокрема, у монастирі [[Василіяни|Отців Василіян]] у ВільноВільнюсі). Шептицький високо оцінив талант молодого художника, і після закінчення художньої Школи Новаківського в ([[1927]] році) Василь отримав стипендію митрополита. Отримавши такумитрополичу стипендію митрополита, Дядинюкі виїхав до Західної Європи, зокрема, відвідав [[Рим]] і [[Флоренція|Флоренцію]]. В італійських музеях художниккопіював «вчився у великих», копіюючи шедеври[[шедевр]]и [[Ренесанс]]у — твори [[Фра Анджеліко]], [[Леонардо да Вінчі]], [[Боттічеллі]], [[Рубенс]]а і [[Рембрандт ван Рейн|Рембрандта]].
Повернувшись на початку [[1928]] року з Італії, Дядинюк налагодив добрі стосунки з художником [[Холодний Петро Іванович|Петром Холодним Старшим(старшим)]] і став відвідувати його майстерню, щобщоби освоїти принципиоснови [[монументальний живопис|монументального живопису]] і техніку малювання [[Темпера|темперою]]. Зокрема, Дядинюк освоїв у майстерні П.Холодного стиль і техніку [[Поліхромність|поліхромності]] та [[Іконографія|іконографії]].
Дядинюк, як талановитий учень, освоїв в майстерні Петра Холодного стиль і техніку поліхромності та іконографії. Влітку 1928 Василь допомагав Холодному Старшому виконати розпису в техніці темпера в каплиці Львівської духовної семінарії. Освоївши стилізацію візантійської іконографії, згодом художник став автором монументальних розписів церков, займався він також книжковою графікою і спеціалізувався на портретах.
Восени [[1928]] Шептицький знову на свої кошти відправив на стажування трьох кращих учнів Школи Новаківського, одним з них був Дядинюк. ▼
Влітку 1928 допомагав П.Холодному-старшому виконати темперні розписи в каплиці [[Львівська духовна семінарія Святого Духа|Львівської духовної семінарії]]. Освоївши стилізацію візантійської іконографії, згодом митець створив монументальні розписи багатьох церков. Також займався [[книжкова графіка|книжковою графікою]], як маляр спеціалізувався на портретах.
1 жовтня [[1928]] Дядинюк, на цей раз, виїхав на один рік продовжувати навчання до Франції, причому, не тільки в художній академії, а й в консерваторії. Додому художник написав: «Вже отримав і гроші, і благословення на поїздку. Ця подія викликала у мене багато радості, але доведеться багато працювати з музики, щоб добре здати іспит». Правда, по дорозі в Париж Василь відвідав [[Німеччина|Німеччину]] та [[Австрія|Австрію]], де свій «перший семестр» Дядинюк почав в залах [[Дрезденська галерея|Дрезденської галереї]] та Музею витончених мистецтв Відня, виконавши кілька копій картин. ▼
▲Восени [[1928]] Шептицький знову насвоїм своїкоштом кошти відправиввідрядив на стажування трьох кращихнайкращих учнів Школи Новаківського, одним зсеред них був ДядинюкДядинюка.
Перед поїздкою в Париж, Василь отримав від митрополита пропозиція організувати школу релігійного живопису при монастирі студитів. Василь хотів влаштувати у художньо-ремісничу школу двох своїх братів Петра й Івана, про це він писав у особистих листах до них. ▼Поки ж Дядинюк відправився в Париж, де став вивчати живопис в [[Академія Жюліана|Академії Жюліана]], потім монументальне мистецтво в Школі мистецтв та художніх ремесел і музику в Паризькій консерваторії. Як завжди, він багато копіював у Луврі, вважаючи цей процес хорошою школою для відточення техніки. Історики називають копії з картин [[Боттічеллі]], [[Тиціан]]а, [[Рубенс]]а і [[Веласкес]]а, виконані у Франції. ▼
▲[[1 жовтня ]] [[1928]] Дядинюк , на(уже цей раз,самостійно) виїхав на один рік продовжуватидля навчання доу Франції , (причому, неводночас тільки ву художній академії , а й вта консерваторії ). Додому художник написавписав: ''«Вже отримав і гроші, і благословення на поїздку. Ця подія викликала у мене багато радості, але доведеться багато працювати з музики, щоб добре здати іспит». '' Правда,Дорогою подо дорозіПарижа в Париж Васильмитець відвідав [[Німеччина|Німеччину]] тай [[Австрія|Австрію]], де свійвиконав «першийкілька семестр»копій Дядинюккартин почав ву залах [[Дрезденська картинна галерея|Дрезденської галереї]] та Музею витонченихкрасних мистецтв Відня , виконавши кілька копій картин.
У Парижі Василь намагався зрозуміти і освоїти багато сучасних стилів і течій, використовуючи деякі елементи у своїй творчості — наприклад, риси конструктивізму чи техніку колажу. Навчаючись у Парижі, художник написав і чимало своїх творів, і навіть виставляв свої картини в декількох галереях і на виставці «Товариства французьких художників» в [[Салон Гран-Пале|Салоні Гран-Пале]]. ▼
▲Перед поїздкою в Париж , ВасильДядинюк отримав від митрополита пропозиціяАндрея пропозицію організувати школу релігійного живопису при монастирі [[Студити|студитів ]]. Василь хотівмав намір влаштувати у художньо-ремісничу школу двох своїх братів Петра й Івана, про це вінщо писав у особистих листах до них.
▲Поки ж Дядинюк відправився в Париж, де став вивчатиВивчаючи живопис в [[Академія ЖюліанаЖуліана|Академії ЖюліанаЖуліана]], потім монументальне мистецтво в Школі мистецтв таі художніх ремесел і музику - в Паризькій консерваторії . Як завжди, вінДядинюк багато копіював у Луврі[[Лувр]]і, вважаючи цей процес хорошою школою для відточенняшліфування техніки. ІсторикиБіографи митця називаютьзгадують копії з картин [[Боттічеллі]], [[Тиціан]]а, [[Рубенс]]а і [[Веласкес]]а, виконані у Франції.
▲У Парижі ВасильДядинюк намагався зрозумітиосвоїти ідеякі освоїтитогочасні багатомистецькі сучаснихстилі стилів іта течійтечії, використовуючи деякі їхні елементи у своїй творчості — (наприклад, риси конструктивізму чи, техніку колажу ). Навчаючись у Парижі, художник написав і чимало своїх творів, і навітьВін виставляв свої картини ву паризьких декількоххудожніх галереях і на виставці «Товариства французьких художників» в [[Салон Гран-Пале|Салонісалоні Гран"Ґран-Пале ]]".
=== Повернення додому ===
Дядинюк,Повернувшись повернувшись зіз Франції, одружився наз [[Ольга Козакевич|ОльзіОльгою Козакевич]], і створив Школу релігійного живопису. Школа була відкрита при монастирі студитів у Львові, і в 1930–1933 роках Дядинюк (був її директором у [[1930]]–[[1933]]). Невідомо, чи вдалося художнику прилаштувативлаштувати до школи своїх родичівбратів.
У[[1931]]–[[1932]] 1931–1932 роках— написав один зіз найвідоміших своїх творів — серію історичних портретів князів і гетьманів України «Володарі України княжих часів» («Володарі України княжої доби»). Портрети були виконані в улюбленомуулюблених художником [[Візантійський стиль|візантійському]] (князі) іта бароковому[[бароко]]вому (гетьмани) стилістилях з елементами модерну[[модерн]]у. Пізніше був виданий альбом з такою ж назвою. Велику допомогу в роботі надав Василю його друг геральдист [[Микола Битинський]].
Пізніше був виданий альбом під такою ж назвою. Велику допомогу в роботі надав Василю його друг юності, геральдист [[Микола Битинський]]. До речі, саме Дядинюк одним з перших українських графіків створив ескіз герба соборної України.
=== Останні роки життя і смерть ===
У кінці [[1930-ті|1930-х років]] здоров'я художника похитнулося. Коли [[1939]] року до Львова увійшли радянські війська і багато українців порахували це [[Окупація|окупацією]], Дядинюк з дружиною і сином Андрієм переїхав до міста [[Коломия|Коломиї]]. У [[Коломия|Коломиї]]цей художник провів свої останні роки життя.час Вінвін часто і тяжко хворів, лежавлікувався у Коломийськомумісцевому госпіталішпіталі, художник майже не займався творчістю, невідхилив захотівпропозицію міської влади відкрити свою художню школу, хоча міська влада пропонувала, і навіть не давав приватних уроків.
Усю німецьку окупацію (1941–1944) Дядинюк прожив з сім'єю в [[Коломия|Коломиї]]. Наприкінці [[1943]] року художник з родиною переїхаввиїхав із Коломиї до [[Відень|Відня]].
Помер у Відні [[21 січня]] [[1944]]. ЩоравдаЩоправда, в Енциклопедії українознавства (ЕУ-II) вказанийяк рік смерті — Дядинюка вказаний [[1945]].
== Сім'я ==
Дружина — – колишня однокурсниця по школі Новаківського, художниця [[Ольга Козакевич]], яка народила художнику сина Андрія.
== Джерела ==
* [http://parashutov.livejournal.com/34064.html Василий Дядынюк. Львовский неовизантизм]
* ''Кутинський М.'' [http://www.ursr.org/dnipro/91/08/html/206.html Некрополь України] // Дніпро. — 1991. — № 8№8. — С. 205.
* [http://www.ursr.org/dnipro/91/08/html/206.html Золотий переріз {{ref-ru}}]
* [http://forum.artinvestment.ru/showpost.php?p=1932151&postcount=1¬viewbutton=1 Василь Дядинюк. «Натюрморт»]
[[Категорія:Вояки Армії УНР]]
[[Категорія:Художники Львова]]
[[Категорія:Українські художники]]
[[Категорія:Померли 21 січня]]
[[Категорія:Померли 1944]]
| 