Міхал Потоцький: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 61:
Син [[Великий гетьман коронний|великого гетьмана коронного]] [[Фелікс Казимир Потоцький|Фелікса Казимира Потоцького]] та Кристини з Любомирських (доньки гетьмана польного коронного Станіслава Єжи Себастьяна Любомирського<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/lubomirscy01.html#D4 Lubomirscy (01)] {{ref-pl}}</ref>). Внук [[Потоцький Станіслав Ревера|Станіслава «Ревери» Потоцького]] та [[Калиновські|Зофії Калиновської]], небіж [[Андрій Потоцький|Анджея Потоцького]].
 
Розпочав військову карєру біля батька, з 1687 мав коругву гусарів. Наприкінці 1694 року як і решта Потоцьких був конкурентом волинського воєводи Яна Станіслава Яблоновського. В молодості -&nbsp;— відомий авантюрист. Зокрема, 30 січня 1695 року був причиною гучного скандалу на дворі королеви. Напившись, взяв у руки «натуралії», показав їх також присутнім паннам, кілька разів вдарив «натураліями» об стіл.
 
Брав участь в Підгаєцькій кампанії 8-9 вересня 1698 року. Після битви пянийп'яний викликав з королівського намету литовського табору мальборського воєводу Яна Єжи Пшебендовського, замахнувся на нього обухом -&nbsp;— той ледве відхилився, що могло потім призвести до «розбірок» між польським та саськими відділками. Був відданий під суд, після втручання матері [[Ян Станіслав Яблоновський]] прийняв його перепрошення, до очікуваного поєдинку з Я. &nbsp;Є. &nbsp;Пшебендовським не дійшло.
 
Посади: писар польний коронний (1714&nbsp;р.), [[Волинські воєводи |воєвода волинський]] (1726&nbsp;р.), з 1686 року -&nbsp;— староста [[Красностав (Польща)|красноставський]], [[сокаль]]ський;<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy02.html Potoccy (02)] {{ref-pl}}</ref> посади відступив батько.<ref>''A.Link-lenczowski, E.Szklarska.'' Potocki Michał (zm. 1749)… S. 97</ref>
 
Був власником маєтків у [[Чернелиця|Чернелиці]].<ref>''T.Zaucha.'' Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010.- Cz. I, tom 18. 386 s., 509 il.— S. 54. ISBN 978-83-89273-79-6 {{ref-pl}} s. 54</ref>
 
Опікувався єзуїтськими колегіями в Каліші[[Каліш]]і, Луцьку[[Луцьк]]у, Красниставі. 1706&nbsp;р. в цого маєтках переховувались ксьондзи і монахи з Луцького колегіуму, 1708&nbsp;р. здобув для нього «лібертацію». 8 вересня 1724&nbsp;р. в костелі Сокаля було урочисто короновано [[Сокальська Мати Божа|Сокальську ікону Матері Божої]], домігся цього як «особливий добродій і синдик генеральний провінції руської», надав для цього кошти, 1724&nbsp;р. (разом з [[Юзеф Потоцький|Юзефом Потоцьким]]) придбали 2 золоті корони для ікони, 1732&nbsp;р. придбав корону вартістю 100000 [[злотий|злотих]]. 1745&nbsp;р. подарував колегіуму у Красноставі 300 книг в оправі. У вересні 1749&nbsp;р. його стараннями в Луцьку було короновано образ Матері Божої в костелі домініканців. Чимало посприяв розбудові дідичного Сев(н)дзішова.<ref>''A.Link-lenczowski, E.Szklarska.'' Potocki Michał (zm. 1749)… s. 100–101</ref>
 
Помер 2 грудня 1749, був похований в костелі капуцинів Сев(н)дзішова.<ref>''A.Link-lenczowski, E.Szklarska.'' Potocki Michał (zm. 1749)… s. 101</ref>
Рядок 78:
* Фелікс&nbsp;— староста красноставський, каштелян слоньський.
<br/>Друга дружина&nbsp;— Марціанна з Оґіньських. Діти:
* Антоній&nbsp;— староста львівський[[львів]]ський, галицький
* [[Пйотр Потоцький (любельський каштелян)|Пйотр]]&nbsp;— любельський каштелян, дідич «ключа» «Злотий Поток» (місто Янув, 17 сіл; [[Краківське воєводство]])
* Пйотр
* Кристина
* Тереза&nbsp;— дружина [[Великий гетьман литовський|великого гетьмана литовського]] Шимона Коссаковського
* Анна.
 
Рядок 87:
{{reflist}}
 
== Джерела ==
* ''A.Link-lenczowski, E.Szklarska.'' Potocki Michał (zm. 1749)'' // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk&nbsp;— Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983.- Tom XXVIII/1.&nbsp;— Zeszyt 116.&nbsp;— S. 1-176.— S. 97-101. {{ref-pl}}