Альт (музичний інструмент): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
A1 (обговорення | внесок) |
A1 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 4:
'''Альт''' ({{lang-fr|Alto}}, {{lang-it|Viola}}) — струнно-смичковий [[музичний інструмент]] скрипкового сімейства. Має чотири [[струна|струни]], які настроюються на [[квінта (музичний інтервал)|квінту]] — (c, g, d<sup>1</sup>,a<sup>1</sup>), тобто на [[квінта (музичний інтервал)|квінту]] нижче ніж у [[скрипка|скрипки]]. Походить від [[Віола (музичний інструмент)|віоли]], дещо більший від скрипки.
== Характеристика ==
Зовні альт є майже тотожний до скрипки, але дещо більший за розміром. Довжина 390 - 460 мм. З'явився у XV - XVI століттях. Звучання — співучіше, об'ємніше, це обумовлено тим, що розміри його корпусу більші, ніж у скрипки.
Рядок 11:
Звичайно альти грають середній голос у [[оркестр симфонічний|симфонічному оркестрі]], (у великому симфонічному оркестрі зазвичай 10 альтистів). Альт є обов'язковим учасником смичкового [[дует]]у, [[тріо]], [[квартет]]у, [[квінтет]]у, а також є [[соло|солюючим]] інструментом.
Діапазон альта — від [[до (нота)|с]] до [[мі (нота)|e<sup>3</sup>]], іноді вище. Ноти для альта записують в альтовому, та скрипковому (у верхньому регістрі) [[ключ (музика)|ключах]]. У партитурі для симфонічного оркестру партія альтів пишеться між партією других скрипок та партією віолончелей.
== Репертуар ==
Концертні п'єси для альта почали з'являтися вже у 18 ст. (Концертна симфонія для скрипки та альта з оркестром В. А. Моцарта, концерти Я. Стаміца, братів К. і А. Стаміців, Ґ. Телемана, Й. С. Баха, Й. К. Баха, М. Гайдна, А. Ролли, Д. фон Діттерсдорфа, сона¬та Н. Паганіні, варіації для скр. та А. І. Хандошкіна тощо). Сонату для А. написав [[Глінка Михайло|М. Глінка]]. У 20 ст. концерти та сонати для А. створили Б. Барток, [[Гіндеміт Пауль|П. Гіндеміт]], Д. Шостакович, В. Волтон, С. Форсайт, А. Бакс, А. Бліс, Д. Мійо, А. ОнеГґер, В. Крюков, Б. Зейдман, Р. Бунін, А. Шнітке, Г. Канчелі та ін.; відомі також концертні п'єси для А. і в інших жанрах.
На теренах України альт, на відміну від традиційної скрипки, з'явився наприкінці 19 ст. Найпоширенішим було використання альта у струному квартеті та камерних ансамблях. Спочатку альт викладався у класі скрипки як суміжний інструмент, пізніше його було виділено в окрестровий клас. Така специфікація позитивним чином вплинула на розвиток виконавства й популяризацію альта на концертних майданчиках.
Твори для альта в різних жанрах створювали відомі укр. композитори 20 ст. — Ф. Якименко, Б. Ля-тошинський (дві п'єси для А. й фп.), М. Скорик ("Речитатив", частина з Концерту для орк.), Б. Буєвський (Концерт для альта з оркестром, 1980), Є. Станкович (Концерт для альта й симф. орк. та п'єса для А. й фп. "Гірська легенда"), Г. Ляшен-ко ("Соп атоге" для А. й симф. орк., мініатюри для А. й фп.), /. Карабиць (альтова партія у Септеті), [[Іщенко Юрій Якович|Ю. Іщенко]] (сонати для альта соло та у супр. фп.), Г. Гаврилець (Концерт для А. з орк. та Со¬ната для А. й фп.), Ж. Колоді/б (Концерт для А.) тощо. Відомими є й укр. виконавці на А.: І. Вакс, А. Венжега, С. Кулаков, С. Кочерян, 3. Дашок, Є. Лобуренко, Р. Денисюк, С. Ро¬манський, Д. Гаврилець, Д. Комонько, Б. Дев'ятов, М. Удовиченко, Е. Купріяненко, А. Війтович, О. Лагоша, Г. Вайнштейн та ін. Деякі з них визначились і як талановиті педагоги. 2004 у Києві відбувся Міжнародний конкурс альтистів ім. 3. Дашака. Учасниками конкурсу стали молоді виконавці у 2-х вікових групах — середня (учні се¬ред. спеціальних закладів), старша (студенти, аспіранти та випускники вузів). Спеціальний конкурсний твір, п'єсу для альта і фортепіано написав Є. Станкович.
== Видатні альтисти ==
Рядок 63 ⟶ 69:
* ''Понятовский С.'' Альт. — М.: Музыка, 1974
*Криса, Орест. Альтове мистецтво в Україні: виконавство і педагогіка / Наук. вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. - К.. 2004. - Вип. 27.
*Криса, Орест. {{УМЕ-1|52|назва статті=Альт|автор статті=Ор. Криса}}
| |||