Відмінності між версіями «Свято-Миколаївський пустельний Самарський чоловічий монастир УПЦ»

оформлення
(доповнення)
(оформлення)
У 17 — 18 ст. монастир неодноразово піддавався нападам. Під час одного з них церква була зруйнована, монастир пограбовано і спустошено. Однак вже у 1670 г. він відновлюється, а церква відбудовується. Декілька разів Самарський Миколаївський монастир відновлювався та відбудовувався.
 
==== Репресії з боку Російської влади ====
У другій половині XVII ст. для Росії виникла необхідність мати укріплену фортецю на північному кордоні запорозьких земель. У 1687 г. в сусідстві з монастирем було споруджено [[Богородицька фортеця|Богородицьку фортецю]].
У другій половині XVII ст. для Росії виникла необхідність мати укріплену фортецю на північному кордоні запорозьких земель. У 1687 г. в сусідстві з монастирем було споруджено [[Богородицька фортеця|Богородицьку фортецю]]. Це будівництво занепокоїло запорожців і вони відкрито висловили своє невдоволення гетьману І.[[Іван Мазепа|Івану Мазепі]] та князю [[Голіцин|Голіцину]]. Ченці Самарської обителі підтримали козаків, після чого запорозький монастир визнали джерелом збурення.
 
Російські війська оточили обитель, захопили багатьох монахів, піддали їх тортурам і допитам<ref name="javir1"></ref>.
В цьому ж році монастир прийнято під опіку Києво-Межигірського монастиря, але вже не було можливості в такі тяжкі для всього Запоріжжя часи виправити і відновити в обителі монастирський лад.<ref name="feod1">5.Феодосий (Макаревский). Самарський Екатеринославской епархии Пустинно-Николаевский монастырь // Скалозуб Ю. История Екатеринославской епархии 1775–1917 годы.&nbsp;— Днепропетровск: «Січ», 2001.&nbsp;— С.207.</ref>
 
==== Після руйнування Січі ====
Кінець XVII&nbsp;— початок XVIII століть&nbsp;— період занепаду монастиря, тісно пов'язаний із сумними подіями, що відбувались в Україні в цей
Кінець XVII&nbsp;— початок XVIII століть&nbsp;— період занепаду монастиря, тісно пов'язаний із сумними подіями, що відбувались в Україні в цей час. Участь запорожців у селянській війні 1707-08 рр., а також підтримка [[Північна війна в Україні|антиколоніального повстання]] гетьмана Лівобережної України [[Мазепа Іван|Івана Мазепи]] 1709 року призвели до тяжких наслідків.
час. Участь запорожців у селянській війні 1707-08 рр., а також підтримка
Царські війська здійснили [[Каральна експедиція російських військ в Україну (1709)|каральну експедицію вздовж Дніпра]] та [[Знищення Запорозької Січі (1709)|зруйнували Запорізьку Січ]]. Більшість запорожців перетнули кордон Кримського ханства і осіли на території, яку контролювали татари. Після невдалого для Росії [[Прутський похід|Прутського походу]] 1711 року за умовами [[Прутський мир|Прутського миру]] монастирські землі опинились під владою [[Кримське ханство|Кримського ханства]]. Тоді надбання монастиря були пограбовані, а святиня перетворена на попіл.<ref name="javir1"></ref>
антиколоніального повстання гетьмана Лівобережної України Івана Мазепи
1709 року призвели до тяжких наслідків. Царські війська зруйнували Запорізьку
Січ. Більшість запорожців перетнули кордон Кримського ханства і осіли на
території, яку контролювали татари. Після невдалого для Росії Прутського
походу 1711 року монастирські землі опинились під владою Кримського
ханства. Тоді надбання монастиря були пограбовані, а святиня перетворена на
попіл<ref name="javir1"></ref>.
 
Запустіння тривало до 1720 року. З цього часу монастир потроху став відбудовуватись. З 1726&nbsp;р. для Самарського Військового монастиря почався новий, найцікавіший період розбудови і облаштування «монастырь … как первая существеннейшая и необходимая потребность края снова возник из пепла и развалин, скоро принял иной, лучший вид и получил во всех частях более правильное устройство»<ref name="feod1"></ref>.
Запустіння тривало до 1720 року. З цього часу монастир потроху став
Мається на увазі що усі типи будівель розташовувалися в монастирі не мальовничо-хаотично, а строго закономірно.
відбудовуватись. З 1726&nbsp;р. для Самарського Військового монастиря почався
По мірі розвитку монастиря ускладнюється його функціональний устрій: при наявності відповідної території монастир поділяється на кілька відокремлених функціональних зон: культову&nbsp;— у центрі, житлову, господарську&nbsp;— на периферії <ref name="vech1">Вечерський В.&nbsp;В.&nbsp;Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини. Формування, дослідження, охорона.&nbsp;— К.: Головкиївархітектура&nbsp;— НДІТІАМ, 2001.- ст. 104;</ref>.
новий, найцікавіший період розбудови і облаштування «монастырь … как
первая существеннейшая и необходимая потребность края снова возник из
пепла и развалин, скоро принял иной, лучший вид и получил во всех частях
более правильное устройство»<ref name="feod1"></ref>.
Мається на увазі що усі типи будівель
розташовувалися в монастирі не мальовничо-хаотично, а строго закономірно.
По мірі розвитку монастиря ускладнюється його функціональний устрій: при
наявності відповідної території монастир поділяється на кілька відокремлених
функціональних зон: культову&nbsp;— у центрі, житлову, господарську&nbsp;— на периферії
<ref name="vech1">Вечерський В.&nbsp;В.&nbsp;Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини. Формування, дослідження, охорона.&nbsp;— К.: Головкиївархітектура&nbsp;— НДІТІАМ, 2001.- ст. 104;</ref>.
 
==== За часів Нової Січі ====
Відразу ж після повернення на рідні землі у 1734&nbsp;р. запорожці протягом
Відразу ж після [[Нова Січ (центр козацтва)|повернення на рідні землі]] у 1734&nbsp;р. запорожці протягом літа спорудили біля Чортомлику [[Підпільненська Січ|на р. Підпільній Січ]]. Після цього взялися за
облаштування Самарського монастиря. Начальник всіх запорозьких церков, ієромонах Межигірського монастиря Павло Маркевич всі сили спрямував на те, щоб у короткий час привести до ладу всі його святині.
 
У 1736 році під час турецької війни монастир був укріплений ретраншементами. З 1791 року монастир, як найближчий до [[Катеринослав]]а, призначений місцеперебуванням архієреїв (заміським архієрейським будинком). Обитель виявилася надійним форпостом запорожців в російський-турецьких війнах 1735–1739 і 1768–1774&nbsp;рр. Під час останньої з них монастир поселив безліч полонених татар і турок. З ними обходилися так добре, що багато хто з них прийняв в обителі хрещення, а деякі, після закінчення війни, і чернецтво.
 
У 1760 році настоятель обітелі Володимир Сокольський «произведен в начальникм Сечевых церквей», а у 1774 році по проханню війська і по ходотайству Г.&nbsp;О.&nbsp;Потьомкіна «пожалованный даже в Архимандриты»<ref name="feod1"></ref>.
в начальникм Сечевых церквей», а у 1774 році по проханню війська і по
ходотайству Г.&nbsp;О.&nbsp;Потьомкіна «пожалованный даже в Архимандриты»<ref name="feod1"></ref>.
 
=== Після козацької доби ===
2047

редагувань