Відмінності між версіями «Свято-Миколаївський пустельний Самарський чоловічий монастир УПЦ»

доповнення
(шаблон)
(доповнення)
|розташування_місто = [[Новомосковськ]] Дніпропетровської області
|розташування_країна = {{UKR}}
|координати =
|архітектор =
|інженер =
|скульптор =
|художник =
|замовник =
|дата_початку_спорудження = [[1576]]
|дата_закінчення_спорудження=
|дата_зруйнування =
|дата_відбудови = [[1993]]
|вартість =
|будівнича_система =
|стиль =
|адреса =
|релігійна конфесія = [[УПЦ-МП]]
|
 
== Історія ==
 
=== До заснування ===
З документальних джерел випливає незаперечний факт: ще до появи монастиря на території сучасної обителі існувала невеличка церковця в і'мя Святого Миколая. Саме вона стала після 1576 року тим вихідним вузлом, навколо якого поступово почав утворюватися комплекс основних монастирських споруд. Коли запорожці отримали в своє розпорядження
Монастир підлягав безпосередньо Кошу Запорізької Січі, від якого одержав значні земельні маєтності, на яких вів інтенсивне господарство і постачав Запоріжжю хліб та інші продукти. При Самарській пустелі був шпиталь для хворих і старих козаків.
 
У 17 — 18 ст. монастир неодноразово піддавався нападам. Під час одного з них церква була зруйнована, монастир пограбовано і спустошено. Однак вже у 1670 г. він відновлюється, а церква відбудовується. Декілька разів Самарський Миколаївський монастир відновлювався та відбудовувався.
 
У другій половині XVII ст. для Росії виникла необхідність мати укріплену фортецю на північному кордоні запорозьких земель. У 1687 г. в сусідстві з монастирем було споруджено [[Богородицька фортеця|Богородицьку фортецю]].
Це будівництво занепокоїло запорожців і вони відкрито висловили своє невдоволення гетьману І.Мазепі та князю Голіцину. Ченці Самарської обителі підтримали козаків, після чого запорозький монастир визнали джерелом збурення.
 
Російські війська оточили обитель, захопили багатьох монахів, піддали їх тортурам і допитам<ref name="javir1"></ref>.
Для монастиря настали важкі часи. У 1690&nbsp;р. він геть спорожнів, «братские келии были без жильцов и церковь стояла без пения».
В цьому ж році монастир прийнято під опіку Києво-Межигірського монастиря, але вже не було можливості в такі тяжкі для всього Запоріжжя часи виправити і відновити в обителі монастирський лад.<ref name="feod1">5.Феодосий (Макаревский). Самарський Екатеринославской епархии Пустинно-Николаевский монастырь // Скалозуб Ю. История Екатеринославской епархии 1775–1917 годы.&nbsp;— Днепропетровск: «Січ», 2001.&nbsp;— С.207.</ref>
 
Кінець XVII&nbsp;— початок XVIII століть&nbsp;— період занепаду монастиря, тісно пов'язаний із сумними подіями, що відбувались в Україні в цей
час. Участь запорожців у селянській війні 1707-08 рр., а також підтримка
антиколоніального повстання гетьмана Лівобережної України Івана Мазепи
1709 року призвели до тяжких наслідків. Царські війська зруйнували Запорізьку
Січ. Більшість запорожців перетнули кордон Кримського ханства і осіли на
території, яку контролювали татари. Після невдалого для Росії Прутського
походу 1711 року монастирські землі опинились під владою Кримського
ханства. Тоді надбання монастиря були пограбовані, а святиня перетворена на
попіл<ref name="javir1"></ref>.
 
Запустіння тривало до 1720 року. З цього часу монастир потроху став
відбудовуватись. З 1726&nbsp;р. для Самарського Військового монастиря почався
новий, найцікавіший період розбудови і облаштування «монастырь … как
первая существеннейшая и необходимая потребность края снова возник из
пепла и развалин, скоро принял иной, лучший вид и получил во всех частях
более правильное устройство»<ref name="feod1"></ref>.
Мається на увазі що усі типи будівель
розташовувалися в монастирі не мальовничо-хаотично, а строго закономірно.
По мірі розвитку монастиря ускладнюється його функціональний устрій: при
наявності відповідної території монастир поділяється на кілька відокремлених
функціональних зон: культову&nbsp;— у центрі, житлову, господарську&nbsp;— на периферії
<ref name="vech1">Вечерський В.&nbsp;В.&nbsp;Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини. Формування, дослідження, охорона.&nbsp;— К.: Головкиївархітектура&nbsp;— НДІТІАМ, 2001.- ст. 104;</ref>.
 
Відразу ж після повернення на рідні землі у 1734&nbsp;р. запорожці протягом
літа спорудили біля Чортомлику на р. Підпільній Січ. Після цього взялися за
облаштування Самарського монастиря. Начальник всіх запорозьких церков, ієромонах Межигірського монастиря Павло Маркевич всі сили спрямував на те, щоб у короткий час привести до ладу всі його святині.
 
У 1736 році під час турецької війни монастир був укріплений ретраншементами. З 1791 року монастир, як найближчий до Катеринослава[[Катеринослав]]а, призначений місцеперебуванням архієреїв (заміським архієрейським будинком). Обитель виявилася надійним форпостом запорожців в російський-турецьких війнах 1735–1739 і 1768–1774&nbsp;рр. Під час останньої з них монастир поселив безліч полонених татар і турок. З ними обходилися так добре, що багато хто з них прийняв в обителі хрещення, а деякі, після закінчення війни, і чернецтво.
 
У 1760 році настоятель обітелі Володимир Сокольський «произведен
У 1736 році під час турецької війни монастир був укріплений ретраншементами. З 1791 року монастир, як найближчий до Катеринослава, призначений місцеперебуванням архієреїв (заміським архієрейським будинком). Обитель виявилася надійним форпостом запорожців в російський-турецьких війнах 1735–1739 і 1768–1774&nbsp;рр. Під час останньої з них монастир поселив безліч полонених татар і турок. З ними обходилися так добре, що багато хто з них прийняв в обителі хрещення, а деякі, після закінчення війни, і чернецтво.
в начальникм Сечевых церквей», а у 1774 році по проханню війська і по
ходотайству Г.&nbsp;О.&nbsp;Потьомкіна «пожалованный даже в Архимандриты»<ref name="feod1"></ref>.
 
=== Після козацької доби ===
 
=== У радянські часи ===
Самарський Миколаївський монастир було ліквідовано за часів радянської влади. За часів радянської влади в ньому відкрили будинок пристарілих, потім інтернат для розумово відсталих.
 
=== За часів незалежної України ===
2047

редагувань