Відмінності між версіями «Свято-Миколаївський пустельний Самарський чоловічий монастир УПЦ»

оформлення
(оформлення)
(оформлення)
 
== Історія ==
=== До заснування ===
Початок заснуванню монастиря було покладене після 1576 р., коли польско-литовський король [[Стефан Баторій]] дарував [[козак]]ам старовинне місто [[Самарь]]. До появи монастиря на означеній території існувала невеличка церква в ім'я [[Святий Миколай|Святого Миколая]]. Вона й стала після 1576 року основою для будівництва монастирських споруд. Коло церкви були збудові житлові приміщення, куди за наказами Коша Запорозького клали поранених козаків. У 1602 році фортеця з церквою перетворилась на монастир.
З документальних джерел випливає незаперечний факт: ще до появи монастиря на території сучасної обителі існувала невеличка церковця в і'мя Святого Миколая. Саме вона стала після 1576 року тим вихідним вузлом, навколо якого поступово почав утворюватися комплекс основних монастирських споруд. Коли запорожці отримали в своє розпорядження
споруд. Коли запорожці отримали в своє розпорядження
обширні землі, до складу яких входило і старовинне місто Самарь з
прилеглими лісами, вони стали укріплювати місто, а на великому острові, який розташовувався на р. Самара, заснували невеличке укріплення з льохами
і підземними ходами. Коло церкви було побудовано декілька житлових
приміщень, куди за розпорядженням коша Запорозького поміщали «ранами
скалеченных казаков, всех больных, на баталиях раненых». Це була перша на
Запорозьких вільностях невеличка дерев'яна церква «с шпиталем, звонницей и
школою при ней».<ref name="javir1">1.Яворницький Д.&nbsp;І.&nbsp;Самарський Пустинно-Миколаївський монастир // Історія Запорозьких козаків.&nbsp;— К.: «Наукова думка», 1990.&nbsp;— Т.1.&nbsp;— С.302</ref>
 
=== Заснування монастиря ===
Початок заснуванню монастиря було покладене після 1576&nbsp;р., коли польско-литовський король [[Стефан Баторій]] дарував [[козак]]ам старовинне місто [[Самарь]]. До появи монастиря на означеній території існувала невеличка церква в ім'я [[Святий Миколай|Святого Миколая]]. Вона й стала після 1576 року основою для будівництва монастирських споруд. Коло церкви були збудові житлові приміщення, куди за наказами Коша Запорозького клали поранених козаків. У 1602 році фортеця з церквою перетворилась на монастир.
Вона й стала після 1576 року основою для будівництва монастирських споруд. Коло церкви були збудові житлові приміщення, куди за наказами Коша Запорозького клали поранених козаків. У 1602 році фортеця з церквою перетворилась на монастир.
 
=== За часів Запорозької Січі ===
Монастир підлягав безпосередньо Кошу Запорізької Січі, від якого одержав значні земельні маєтності, на яких вів інтенсивне господарство і постачав Запоріжжю хліб та інші продукти. При Самарській пустелі був шпиталь для хворих і старих козаків.
 
У 17&nbsp;— 18 ст. монастир неодноразово піддавався нападам. Під час одного з них церква була зруйнована, монастир пограбовано і спустошено. Декілька разів Самарський Миколаївський монастир відновлювався та відбудовувався.
 
У 1736 році під час турецької війни монастир був укріплений ретраншементами. З 1791 року монастир, як найближчий до Катеринослава, призначений місцеперебуванням архієреїв (заміським архієрейським будинком). Обитель виявилася надійним форпостом запорожців в російський-турецьких війнах 1735–1739 і 1768–1774&nbsp;рр. Під час останньої з них монастир поселив безліч полонених татар і турок. З ними обходилися так добре, що багато хто з них прийняв в обителі хрещення, а деякі, після закінчення війни, і чернецтво.
Від 1775, [[Ліквідація Запорозької Січі (1775)|по знищенні Січі]], монастир був приписаний до Ставропігійського Києво-Межигірського монастиря, 1787 став знову самостійним, а з 1791 приписний до архієрейського дому.
 
=== Після козацької доби ===
Від 1775, [[Ліквідація Запорозької Січі (1775)|по знищенні Січі]], монастир був приписаний до Ставропігійського Києво-Межигірського монастиря, 1787 став знову самостійним, а з 1791 приписний до архієрейського дому.
Самарський Миколаївський монастир мав дві кам'яні церкви, що з них Миколаївська, побудована 1781, мала особливо шановану ікону [[Богородиця|Богородиці]] і багато церковних предметів Запорізької доби.
 
=== У радянські часи ===
Самарський Миколаївський монастир було ліквідовано за часів радянської влади. За часів радянської влади в ньому відкрили будинок пристарілих, потім інтернат для розумово відсталих.
 
=== За часів незалежної України ===
У 1993 році відроджений прихід в будівлях монастиря, через два роки&nbsp;— знов відкритий як жіночий монастир.
Зараз монастир відновлено та частково відбудовано [[УПЦ-МП]].
 
12 березня 1998 Священний Синод Української Православної Церкви на підставі доповіді Ірінея, Архієпископа Дніпропетровського і Павлоградського, перетворив Свято-миколаївський пустинний жіночій монастир Свято-миколаївського приходу в чоловічий Свято-миколаївський пустинний монастир і затвердив намісником ієромонаха Досифея (Савелова) із зведенням його в сан ігумена.
 
== Споруди ==
У монастирі знаходяться архітектурні памятки національного значення: Пустельно-Миколаївський Самарський монастир 1782 - 1820 1782–1820&nbsp;рр.; Миколаївський собор 1787 &nbsp;р.; Братські й настоятельські келії 1816 - 1820 1816–1820&nbsp;рр..
Головні святині&nbsp;— Ахтирськая ікона Божієй Матері, іменована «Самарською» і ікона св. Миколи Чудотворця. Храми: Миколаївський з притворами св. Киріка і Іуліти.
==Література==
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Література ==
 
* {{ЕУ}}
* Яворницький Д.&nbsp;І. &nbsp;Самарський Пустинно-Миколаївський монастир // Історія Запорозьких козаків.&nbsp;— К.: ”Наукова«Наукова думка”думка», 1990.&nbsp;— Т.1.
* Феодосий (Макаревский). Самарський Екатеринославской епархии Пустинно-Николаевский монастырь // Скалозуб Ю. История Екатеринославской епархии 1775-19171775–1917 годы.&nbsp;— Днепропетровск: „Січ”«Січ», 2001.
* [http://www.cossackdom.com/articles/a/antsishkin_monastur.html Ігор Анцишкін. Запорозька Січ і Межигірський монастир.— В кн.: Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів.— К., 2001.— Т. 6.— C. 109—117109–117]
* Гавриил (Розанов). Историческая записка о Пустынно-Николаевском Самарском монастыре.&nbsp;— Одесса, 1838.
* Гавриил (Розанов). Самарский монастырь // Собрание сочинений.&nbsp;— М., 1854.
 
== Посилання ==
* [http://www.eparhia.dp.ua/news.php?id_news=466 Розповідь про Самарський Пустельно-Миколаївський монастир, сайт Дніпропетровської єпархії УПЦ]
 
{{Самарська паланка}}
2047

редагувань