'''Ярослав Лукавецький''' (* [[28 березня]] [[1908]], [[Снятин]], [[Івано-Франківська область]] — † [[14 травня]] [[1993]]) — український [[живописець]], театральний [[художник]], [[архітектор]], член [[Спілка художників України|Спілки художників України]].
== Біографічні відомості ==
== Біографія ==
Народився [[28 березня]] [[1908]] року у [[Снятин]]і на [[Івано-Франківщина|Івано-Франківщині]].
Батько Ярослава, Корнило Лукавецький був фінансовим працівником.
«…Місто [[Снятин]] — повітове, гербове, розположене на горбах між річкою [[Прут]] і потічками. Добротні будівлі ховаються в зелені дерев, а вулиці рівні, широкі, з каналізацією, водопроводами (характерні відлуння римського містобудування…».[1]
Мати — Ядвіґа (уроджена Гаргестаймер), дочка нащадка німецьких колоністів, одного з найкращих ковалів [[Снятин]]а. ▼
▲МатиБатько —Корнило був фінансовим працівником, а мама Ядвіґа ( уродженадів. Гаргестаймер) , — дочка нащадкавихідця з німецьких колоністів, одного з найкращих ковалів [[Снятин]]а.
[[1915]] — батька, мобілізованового до 36-го Коломийського полку, разом із сім'єю відправили у Граніце ([[Моравія]]). Тут Ярослав пішов до німецької школи, де навчався до [[1917]]. Після визволення Галичини від російської окупації родина Лукавецьких перебралася до [[Коломия|Коломиї]]. Ярослав продовжив навчання у місцевій гімназії. ▼
Одне з перших вражень Ярослава — запах фарб, якими церковний маляр Оріховський малювавзмальовував портрети членів родини ., — Вінвін був чи не єдиним на той час художником у місті. ▼
За порадою громадського діяча та цінителя гуцульського мистецтва [[Кобринський Володимир Васильович|Володимира Кобринського]], поступив навчатися до [[Мистецька школа Олекси Новаківського|мистецької школі Олекси Новаківського]] у [[Львів|Львові]].
▲[[1915]]1914 —року розпочалася мобілізація на війну. Наступного року батька, мобілізованового довійськового 36-го Коломийськогоколомийського полку, разом із сім'єю відправили у Граніце ([[ МоравіяЧехія|Чехію-Моравію]] ). ТутХлопцеві (Ярославові) на той час сповнилось сім років, і в місті Граніце Ярославвін пішов до німецької школи, де навчався три роки — до [[1917 ]]. Після визволеннязвільнення Галичиниукраїнських міст від російської окупації родина Лукавецьких перебраласяповернулася до [[Коломия|Коломиї]] ., Ярослав продовжив навчання у місцевій гімназії.
Після студій в [[Олекса Новаківський|О.Новаківського]] навчався у приватній школі Альфреда Терлецького у [[Краків|Кракові]].
[[Коломия]] у 20-30-их роках була жвавим культурним центром [[Галичина|Галичини]]: тут видавалися газети й журнали, виступали професійні театральні трупи, творили відомі українські письменники [[Андрій Чайковський]], [[Антін Крушельницький]].
[[1932]] — стає студентом малярства [[Краківська академія мистецтв|Краківської академії красних мистецтв]].
За порадою відомого українського громадського діяча й цінителя гуцульського мистецтва Володимира Кобринського, був одним з найкращих у приватній школі [[Олекса Новаківський|Олекси Новаківського]] у [[Львів|Львові]], де студіювали Ольга Плешкан, [[Григорій Смольський]], Мирон Левицький, [[Гебус-Баранецька Стефанія Мефодіївна|Стефанія Гебус-Баранецька]], [[Святослав Гординський]].
Учасник мистецької студентської організації «Зарево» ([[1933]]–[[1936]]).
Після студій в [[Олекса Новаківський|Олекси Новаківського]] їде до [[Краків|Кракова]], навчається у приватній школі Альфреда Терлецького. 1932 року стає студентом малярства [[Краківська академія мистецтв|Краківської Академії Красних Мистецтв]]. Бере участь у VI виставці АНУМ у [[Львів|Львові]] (1934).
[[1934]] — брав участь у VI виставці [[АНУМ]] у [[Львів|Львові]].
У травні [[1951 ]] заарештованийроку за наклепом «колег» [2] внаслідокйого доносузаарештували. Судили в закритому суді без можливості захисту. Вирок — заслання на важкі лісові роботи . 80 художніх робіт митця були конфісковані. Відбував покарання в місцевостіболотах між ріками [[Кострома (річка)|Костромою]] та [[Ветлуга (річка)|Ветлугою]], у селищіселище Сухобезводне. Після п'ятьох років ув'язнення, 25 червня 1956 року Я. Лукавецького звільнили.▼
1936 — повернувся до [[Коломия|Коломиї]], де відкрив першу на [[Покуття|Покутті]] мистецьку школу для української молоді, що діяла до [[1940]].
[[1991 ]] —року реабілітованийЯ. ТогоЛукавецького реабілітували разом з іншими політичними в'язнями. Цього ж року після смерті дружини митець переїхав до [[Львів|Львова]]. ▼
Після вересня [[1939]] бере участь в організації обласного товариства художників, художньо-виробничих майстерень, художніх дитячих гуртків, обласних художніх виставок, упорядковує до них каталоги. Був серед організаторів [[Гуцульський ансамбль пісні і танцю|Гуцульського ансамблю пісні й танцю]]. ▼
14 травня 1993 р. Ярослав Лукавецький помер. Його поховали на батьківщині у [[Снятин]]і.
Після [[1944]] працював головним художником [[Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка|Станіславського (нині Івано-Франківського) обласного драматичного театру]]. ▼
== Життєвий і творчий шлях ==
[[1947]] — став членом Спілки художників. ▼
У гімназії Ярослав зацікавивсязацікавлюється [[Мистецтво|мистецтвом ]]: у молодших класах збиравзбирає репродукції картин художників різних мистецьких епох, багато малює з натури, копіює картини [[Ярослав Пстрак|Ярослава Пстрака]], [[Іван Труш|Івана Труша]], [[Осип Курилас|Осипа Куриласа]], [[Михайло Івасюк|Михайла Івасюка]], а у 8-мувосьмому класі навіть виконує декорації на замовлення професійних театрів. ▼
Мешкаючи1936 вроку повертається до [[Коломия|Коломиї]] , (1936-1940)де відкриває першу на [[Покуття|Покутті]] власну мистецьку школу для української молоді, влаштовувавщо діяла до 1940. Влаштовує персональні виставки, заживзаживає слави портретиста. МалювавМалює портрети відомих українських культурних діячів , і політиків:письменників — [[Кобринський Володимир Васильович|Володимира Кобринського]], [[Богдан Лепкий|Богдана Лепкого]], [[Теофіл Окуневський|Теофіла Окуневського]]. ЗвертавсяЗвертається й до жанровогожанрової живописутеми, натюрморту, пейзажу. ▼
▲У травні [[1951]] заарештований внаслідок доносу. Судили в закритому суді без можливості захисту. Вирок — заслання на важкі лісові роботи. 80 художніх робіт митця були конфісковані. Відбував покарання в місцевості між ріками [[Кострома (річка)|Костромою]] та [[Ветлуга (річка)|Ветлугою]], у селищі Сухобезводне.
▲ПісляНе вересняпокладає рук і після московсько-комуністичної окупації [[1939 ]] року: бере участь в організації обласногоОбласного товариства художників, художньо-виробничих майстерень, художніх дитячих гуртків, обласних художніх виставок, упорядковує до них каталоги ., Бувбув серед організаторів [[ГуцульськийГуцульського ансамбльансамблю пісні ій танцю |Гуцульського ансамблю(1939). пісніПро йце танцю]]свідчать автобіографічні спогади, статті у пресі та праці про митця. [3]
[[25 червня]] [[1956]] — звільнений.
▲ПісляУ [[1944]]повоєнні працювавпрацює головним художником [[Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка|Станіславського (нині Івано-Франківського) обласного драматичного ]]. театруМалює декорації до вистав, портрети українських акторів [[Амвросій Бучма|Амвросія Бучми]] , [[Наталія Ужвій|Наталі Ужвій]], І. Косакової.
[[1957]] — повернувся до Снятина. Протягом 30 років працював у відділі архітектури райвиконкому. Як архітектор займався реконструкцією шкіл, стадіонів, інших об'єктів.
Невсипуща діяльність талановитого художника не вписувалася в ідеологічні канони большевицько-комуністичного режиму. 80 художніх робіт актора — картин останнього періоду — конфіскують.
1957 — організував при Снятинському будинку піонерів художню студію. Викладав у Снятинському культосвітньому училищі та загальноосвітніх школах. ▼
ПісляПо поверненняшістьох зроках засланнястрашної створивкаторги 1957-го повертається і рідні краї. Створює низку чудових творів, зокрема,серед яких портрет Наталі Семанюк ( вдовидружини [[Марко Черемшина|Марка Черемшини]]). РозробивАле здебільшого працює як архітектор-оформлювач над реконструкцією шкіл, стадіонів, розробляє проектпроекти побудови художньо-меморіального музею [[Василь Касіян|Василя Касіяна]] у [[Снятин]]і. ▼
▲[[1991]] — реабілітований. Того ж року після смерті дружини митець переїхав до [[Львів|Львова]].
▲1957 —року художник організував при Снятинському будинку піонерів у [[Снятин]]і художню студію . Його добре пам'ятають нинішні професійні художники Ярослав Заяць, Стах Смирнов, Володимир Гуменний. Викладав у Снятинському культосвітньому училищі та загальноосвітніх школах.
Похований у рідному [[Снятин]]і.
30 років працював у відділі архітектури при Снятинському райвиконкомі.
== Творчий шлях ==
▲Одне з перших вражень Ярослава — запах фарб, якими церковний маляр Оріховський малював портрети членів родини. Він був чи не єдиним на той час художником у місті.
З нагоди 800-ліття Снятина ( [[1958 ]]) розробивзробив цікавий значок, поштову листівку, емблеми, художнєбагато оформленнярізних містаоформлень. ▼
▲У гімназії Ярослав зацікавився мистецтвом: у молодших класах збирав репродукції картин художників різних епох, багато малює з натури, копіює картини [[Ярослав Пстрак|Ярослава Пстрака]], [[Іван Труш|Івана Труша]], [[Осип Курилас|Осипа Куриласа]], [[Михайло Івасюк|Михайла Івасюка]], у 8-му класі навіть виконує декорації на замовлення професійних театрів.
Відбулося декілька персональних виставок художника Ярослава Лукавецького. ▼
▲Мешкаючи в [[Коломия|Коломиї]] (1936-1940), влаштовував персональні виставки, зажив слави портретиста. Малював портрети відомих українських культурних діячів і політиків: [[Кобринський Володимир Васильович|Володимира Кобринського]], [[Богдан Лепкий|Богдана Лепкого]], [[Теофіл Окуневський|Теофіла Окуневського]]. Звертався й до жанрового живопису, натюрморту, пейзажу.
1991 —року [[Івано-Франківський художній музей]] організував виставку і видав каталог, який містить перелік творів художника, зокрема , — театральних. [4]▼
У повоєнні роки малював декорації до вистав, портрети українських акторів: [[Амвросій Бучма|Амвросія Бучми]], [[Наталія Ужвій|Наталі Ужвій]], І.Косакової.
Ім'я Я. Лукавецького знаходимо серед учнів [[Олекса Новаківський|Олекси Новаківського]] та учасників мистецької студентської організації «Зарево» (1933–1936), а також у каталозі виставки 14 квітня — 24 серпня 1994 р., що відбулася у [[Львів|Львові]].
▲Після повернення з заслання створив низку творів, зокрема, портрет Наталі Семанюк (вдови [[Марко Черемшина|Марка Черемшини]]). Розробив проект побудови художньо-меморіального музею [[Василь Касіян|Василя Касіяна]] у [[Снятин]]і.
ВиставкаСпеціальний творівкаталог видано також до виставки Я. Лукавецького , яка відбулася [[1998 ]] року в [[Національний музей у Львові|Національному музеї у [[Львів|Львові]]. [5]▼
▲З нагоди 800-ліття Снятина ([[1958]]) розробив значок, поштову листівку, емблеми, художнє оформлення міста.
У приватному архіві сина художника, Мирона, збереглися твори митця, ескізи театральних декорацій та костюмів. Особливо цінним для нас є рукопис спогадів художника — «Знівечені сподівання». [6]▼
▲Відбулося декілька персональних виставок художника.
▲[[1947 ]] —року ставйого членомприйнято у члени Спілки художників.
▲1991 — [[Івано-Франківський художній музей]] організував виставку творів художника, зокрема, театральних.
=== Окремі художні роботи === ▼
▲У приватному архіві сина художника, Мирона, збереглися твори митця, ескізи театральних декорацій та костюмів. Особливо цінним є рукопис спогадів художника «Знівечені сподівання».
*# Портрет [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницькогоо]] . ([[1929 ]] р., папір, вугіллявугіль; 69×48 см ;. власністьВласність КМНТГП. ▼
# Портрет д-ра [[Володимир Кубійович|Володимира Кубійовича]]. 1936 р., полотно, олія; 90×65 см. Власність Національного музею у [[Львів|Львові]].
▲=== Окремі художні роботи ===
# Портрет дружини у вікні. 1936 р., полотно, олія; 70×60 см. Власність родини.
▲* Портрет [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницькогоо]] ([[1929]], папір, вугілля; 69×48 см; власність КМНТГП.
*# Портрет д-рапроф. [[ВолодимирНиколишин КубійовичДмитро Васильович|ВолодимираД. КубійовичаНиколишина]]. ([[1936]] р., полотно, олія; 90×65 86×78 см;. власністьВласність НаціональногоО. музею уГринько, [[Львів|Львові]].
*# Портрет дружиниВолодимира уКобринського. вікні (1936)1948 р., полотно, олія; 70×60 98×74 см;. власністьВласність родиниКМНМГП.
*# Пейзаж із видом на костел . (1945 ) р., фанера, олія; 22,5×28,5 см см. депозитДепозит родини в КМНМГП. ▼
* Портрет проф. [[Николишин Дмитро Васильович|Д.Николишина]] (1936); полотно, олія; 86×78 см; власність О.Гринька (Львів).
*# Портрет Наталі Семанюк ( вдовидружини [[Марко Черемшина|Марка Черемшини]] ,). 1959 ) р., полотно, олія; 120×100 см ,. власністьВласність музею [[Марко Черемшина|Марка Черемшини]] у [[Снятин]]і. ▼
* Портрет Володимира Кобринського (1948), полотно, олія; 98×74 см; власність КМНМГП.
*# Афіша до вистави задрамою [[Леся Українка|Лесі Українки]] «У пущі» . (1961 ) р., папір, гуаш, перо; 28×20 см ;. власністьВласність родини. ▼
▲* Пейзаж із видом на костел (1945), фанера, олія; 22,5×28,5 см; депозит родини в КМНМГП.
▲* Портрет Наталі Семанюк (вдови [[Марко Черемшина|Марка Черемшини]], 1959), полотно, олія; 120×100 см, власність музею [[Марко Черемшина|Марка Черемшини]] у [[Снятин]]і.
▲* Афіша до вистави задрамою [[Леся Українка|Лесі Українки]] «У пущі» (1961), папір, гуаш, перо; 28×20 см; власність родини.
== Сім'я ==
Дружина Надія (уроджена Кочій), з якою були поруч від юних літ. Народилася в с. Ліски [[Коломийський район|Коломийського району]], дочка директора тамтешньої школи. Учениця Коломийської жіночої гімназії. Вчителька, громадсько-політична діячка.
Син Мирон (1938-2012) — головний режисер [[Перший український театр для дітей та юнацтва|Першого українського театру для дітей та юнацтва]], [[Заслужений діяч мистецтв України|заслужений діяч мистецтв України]]. Мешкав у [[Львів|Львові]].
Син Олександр-Ждан (1942-2007) — районний архітектор у [[Снятин]]і.
== Вшанування пам'яті ==
Нині ім'я Ярослава Лукавецького повертається в історію краю. [[Івано-Франківська обласна рада|Івано-Франківські обласна рада]] таі [[Івано-Франківська обласна державна адміністрація| ОДАобласна державна адміністрація]] заснували премію його імені Я.Лукавецького в галузі образотворчого мистецтва й архітектури. ▼
Твори Лукавецького експонувалися на виставці, що відбулася у Львові 14 квітня — 24 серпня [[1994]].
▲Виставка творів Я.Лукавецького відбулася [[1998]] року в [[Національний музей у Львові|Національному музеї у Львові]].
▲[[Івано-Франківська обласна рада|Івано-Франківські обласна рада]] та [[Івано-Франківська обласна державна адміністрація|ОДА]] заснували премію імені Я.Лукавецького в галузі образотворчого мистецтва й архітектури.
У березні 2002 у стінах [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського національного університету ім. Івана Франка]] відбулася виставка його театральних робіт.
[[2005]] -року в [[Івано-Франківськ]]у на будинку, де художник мешкав у 1940-их, відкрито бронзову меморіальну таблицюдошку в бронзі із портретним зображенням.
2008 -року у [[Коломия|Коломиї]] на приміщенні художньої школи ім. Я. Пстрака відкрито пам'ятну таблицюдошку Я.Лукавецькомувідомому митцю.
У [[Снятин]]і його іменем названа вулиця.
== Джерела ==
* Наш театр. Книга діячів українського мистецтва. — [[Нью-Йорк]] — [[Париж]] — [[Сідней]] — [[Торонто]], 1975. — Т. 1; Ревуцький В. В орбіті світового театру. — [[Київ]] — [[Харків]] — [[Нью-Йорк]], 1995; Ревуцький В. По обрію життя. -[[Київ]], 1998; Ревуцький В. Віра Левицька. Життя і сцена. — [[Торонто]] — [[Нью-Йорк]], 1998.
* ''Арсенич П. '' Митець із Снятина (до 90-річчя від дня народження) // [[Галичина]]. — 1998. — 27 березня. ▼
* ''Ревуцький В.'' В орбіті світового театру. — [[Київ]]—[[Харків]]—[[Нью-Йорк]], 1995
* ''Попадюк М. '' Скарби: Покутські родини. — [[Снятин]]: ПрутПринт, 2000. — С. 80-86. ▼
* ''Ревуцький В.'' По обрію життя. - [[Київ]], 1998
* Виставка творів Я. Лукавецького (буклет). — [[Івано-Франківськ]], 2000. ▼
* ''Ревуцький В.'' Віра Левицька. Життя і сцена. — [[Торонто]]—[[Нью-Йорк]], 1998.
* ''Волошин Л. '' Ярослав Лукавецький: Малярство. Рисунки. Сценографія. — [[Львів]] — [[Івано-Франківськ]]: ЗУКЦ, 2008. — 124 с. ▼
▲* ''Арсенич П.'' Митець із Снятина (до 90-річчя від дня народження) // [[Галичина]]. — 1998. — 27 березня.
* Ствердження сподівань: збірник на пошану імені Ярослава Лукавецького: статті, матеріали, публікації / Упоряд. Р. Яців. — Львів: ЗУКЦ, 2009. — 156 с. ▼
▲* ''Попадюк М.'' Скарби: Покутські родини. — [[Снятин]]: ПрутПринт, 2000. — С. 80-86.
▲* Виставка творів Я.Лукавецького (буклет). — [[Івано-Франківськ]], 2000.
▲* ''Волошин Л.'' Ярослав Лукавецький: Малярство. Рисунки. Сценографія. — [[Львів]]—[[Івано-Франківськ]]: ЗУКЦ, 2008. — 124 с.
▲* Ствердження сподівань: збірник на пошану імені Ярослава Лукавецького: статті, матеріали, публікації / Упоряд. Р.Яців. — Львів: ЗУКЦ, 2009. — 156 с.
== Література ==
* ''Сидоренко Л.'' Портретист української еліти // Поступ. — 1998. — 23 липня.
* Додаток до автобіографічних спогадів Я. Лукавецького. — С. 1.
* ''Волошин Л.'' Художник, як портрет епохи // Шашкевичів край. — Коломия, 1994. — Ч. 1. — С. 44-45
* Лукавецький Я. К.: живопис, графіка, сценографія, архітектура. — Львів, 1991.
* Запрошення на виставку Я. Лукавецького: малярство, графіка, сценографія у Львівському національному музеї. — Львів, липень—серпеньлипень — серпень, 1998.
* ''Шашко С.'' Ті, що ближче до дротів, більше люблять життя // Високий Замокзамок. — 1998. — 19 червня.
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Українські художники]]
[[Категорія:Уродженці Снятина]]
[[Категорія:Персоналії:Снятин]]
[[Категорія:Персоналії:Коломия]]
[[Категорія:Народились 28 березня]]
|