Юридична техніка: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Мітки: перше редагування Візуальний редактор
Рядок 1:
Юридична техніка визначається як сукупність вироблених в юриспруденції засобів і правил зовнішнього виразу в текстах різних правових актів (нормоустановчого, нормозастосовчого або інтерпретаційного характеру, актів систематизації законодавства) певного правового змісту.
 
Юридична техніка — це сукупність правил, прийомів, способів створення й систематизації юридичних документів.
 
Формування і зміцнення української державності здійснюється в умов ах політичної та ідеологічної трансформації, засад стратегічного курсу демокра- тичного й правового розвитку суспільства. Особливого значення для розбудови правової, демократичної, соціальної держави набуває потреба удосконалення якості юридичної техніки та розробки нових концептуальних підходів до системно-структурного вдосконалення правової системи України. Що й зумовлює необхідність всебічного дослідження теоретико-методологічних питань юридичної науки з метою визначення перспектив розвитку сучасного державотворення. Юридична техніка пов’язана із загальною теорією права та галузевими дисциплінами. З одного боку, цей зв’язок виражається в розробці правових понять і категорій, з іншого, – у розробці напрямів і засобів вдосконалення права у всіх його проявах. Особливого значення проектування і впровадження юридичних технологій набувають у сучасному державному управлінні. Держава продовжує залишатися найважливішим суб’єктом соціального управління. На державне управління покладено виконання складних функцій, що сприяють забезпеченню збалансованості структурно-динамічних суспільних пропорцій, поєднання між ресурсами й соціальними потребами, гармонізація економічних, політичних, духовних і соціальних аспектів суспільного розвитку.
Вибір методів і засобів нормативно-правового регулювання, за які відповідає юридична тактика, нерозривно пов’язаний із проблемою забезпеч ення доскона- лості кожного конкретного нормативно-правового акта або юридично значущої дії. Первинне ж призначення юридичної техніки – інструментальне, прикладне. Застосування стійких і визначених логіко-структурних одиниць допомагає досягти точності в тексті нормативно-правових актів.
Рядок 10 ⟶ 12:
За визначенням І. Д. Шутака, І. І. Онищука, юридична техніка – це галузь знань про правила ведення юрид ичної роботи і створення в її процесі різних юридичних документів, яка раніше була частиною теорії держави і права. В суч асних умовах юридичну техніку виокремлюють у самостійну галузь юридичної науки, орієнтовану на вирі шення практичних завдань. Юридичну техніку застосовують адвокати, судді, нотаріуси, парламентарі, урядовці, управлінці для письмового окреслення змісту нормативно-правових актів, оформлення юридичних документів, вираження правового аналізу юридичних прав і обов’язків. Термін «юридична техніка» (від лат. juris – право і грец. techne – ремесло, майстерність, мистецтво) вказує на прикладний характер цієї галузі знань. Виконуючи службову роль щодо правової діяльності, техніко-юридичне знання не втрачає наукового характеру, адже формується вченими-теоретиками і практиками на основі вивчення правової дійсності, узагальнення досвіду юристів. У юридичній техніці повною мірою відображено взаємодію теорії та практики, фундаментального і прикладного знання. Юридична діяльність є специфічним видом роботи, пов’язаної з правовим за- безп еченням державного управління, що зводиться до реалізації апаратом держави законодавчої, адміністративної і правоохоронної функцій та задоволення тим самим публічних і приватних інтересів. Юрист – професія особлива. Ним може бути тільки високомораль на людина, що володіє загостреним почуттям справедливості та готовністю до кінця боротися за права і свободи громадян. Але гріш ціна юристу, якщо він не освоїв юридичного інструментарію і на практиці виявляється нездатним допомогти громадянам та організа ціям за хистити їхні права. В такому випадку юрист мало чим відрізняється від звичайних громадян, які також ратують за справедливість. Поява в історії професійних юристів позначає той факт, що право вже вийшло з періоду «дитинства» і «наївного існування». У великій кількості правового матеріалу важко розібратися, а тим паче ним оволодіти та оперувати. Щоб розуміти й застосовувати юридичні норми, недостатньо одного здорового глузду, необхідні ще й своєрідна здатність сприйняття, особлива майстерність відс тор оненого мислення, юридична інтуїція, уява в поводженні з юри дичними поняттями, здатність легкого перенесення понять зі сфери відстороненого у сферу конкретного й навпаки, словом – юридичне мистецтво. Всі ці умови охоплює юридична освіта 2.
2 Шутак І. Д. Юридична техніка на стадіях розвитку права / І. Д. Шутак // Наше право. — Київ. — № 5. — 2013. — С. 7.
Метою викладання юридичної техніки є підготовка майбутніх адвокатів, суддів, нотаріусів, державних службовців до практичної діяльності. Юристи та управлінці мають справу з юридичними документами, за родом своєї служби аналізують їх або самі складають. Завдання навчального курсу – навчити студентів правил аналізу, складання, тлумачення та систематизації юридичних документів, допомогти набути практичних навичок у цій галузі, навчити викла дати нормативно-правовий матеріал таким чином, щоб він був зрозумілим і його можна було б застосувати на практиці. Наблизити теорію до практики, зробити вищу освіту орієнтованою на суспільні потреби, а не на здобуття знань безвідносно до їх практичної користі – таке завдання юридичної техніки на даному етапі. Усвідомлення пріоритету цього завдання має відобразитися і в навчальних план ах юридичних вищих навчальних закладів, а навчальна дисципліна «Юридична техніка» – зайняти відповідне місце в новому навчальному плані та стати обов’язковим для «бакалаврів», «спеціалістів» та «магістрів». Це допоможе подолати спрям ування юридичної освіти лише у напрямку вивчення теоретичних положень юридичних наук і законодавства, що перешкоджає набуттю студент ами практичних навичок виконання майбутньої роботи. Хіба можна вважати юридичну освіту якісною, якщо випускник не розуміє, як сформулювати договір, позовну заяву, скаргу, судове рішення та вирок? Часто роботодавці перевіряють професійну придатність юриста, доручаючи йому скласти якийсь юридичний документ, наприклад, наказ про прийом на посаду або простенький корпоративний акт.

Якщо виявляється, що претендент на посаду не може виконати такого завдання, і йому доведеться ще вчитися за рахунок роботодавця, то справедливо отримує відмову. Навчальна дисципліна «Юридична техніка» завдяки практичному спрямуванню є своєрідною «страхівк ою» для майбутніх представників юридичної професії та державної служби. Головне призначення юридичної техніки як навчальної дисциплін и полягає в тому, щоб навчити студента навичкам виконання юридичної роботи. Юридична освіта в Україні побудована таким чином, що основн ий акцент лягає на вивчення загальних положень галузей права і законодавства. Висувається гіпотеза, що молодий юрист прийде на роботу й освоїть практичні навички, необхідні для виконання обійманої ним посади. Так, суддя-початківець відчуває серйозні труднощі при написанні вироку: він не знає, яким чином коротко й докладно викласти в ньому фабулу справи, які параметри повинна мати мотивувальна частина. Необхідна допомога досвідченого судді-колеги. Часом суддя одноосібно представляє судову владу в районі, у нього немає можливості звернутися за допомогою до колег. Це означає, що набуття практичних навичок, наприклад, виконання суддівської роботи, вкрай необхідне. Отже, юридична техніка дає можливість: 1) наблизити теорію права до практики; 2) набути практичних навичок виконання юридичної роботи; 3) визначитися з практичним нахилом у юридичній освіті. Юридична техніка є найважливішою умовою і засобом виправ лення та поперед- ження юридичних помилок. Звичайно, це не панацея від усіх бід. Зокрема, вона не дозволяє пояснити, чому при виконанні однакової роботи одні судді допускають помилки, а інші – ні. Якщо суддя не робить помилки, це ще не означає, що він має високий професійний рівень.
На результати розгляду справи можуть впливати різні за своєю природою фактори: повнота проведеного попереднього розслідування, якість підготовки справи до судового розгляду, здатність судді до пізнавальної діяльності безпосередньо в ході судового розгляду та ін. Все це свідчить про те, що на юридичну техніку не варто покладати всіх надій, пояснюючи недоліки в практичній роботі юриста виключно її незнанням. Ігнорування юридичної техніки та недооцінка її ролі не сприяють викоріненню юридичних помилок. Щоб набути мінімального практичного досвіду, молодий юрист потребує не менше року. Зрозуміло, що протягом цього терміну він працює непродуктивно. Тільки з досвідом до судді приходить розуміння того, що люди, які виступають в суді як підсудні, свідки, потерпілі тощо, мають різний психічний склад, а це безпосередньо позначається на характері їх свідчень. Якщо переважає емоційна сфера, то особа в своїх свідченнях буде звертати увагу насамперед на те, як почувалася в момент здійснення злочину, як все це оцінювала. Цей аспект найменш важливий при розгляді справи в суді. Досвідчений суддя в судовому процесі намагається скерувати свідка на виклад фактів, а не своїх емоцій з цього приводу. Новачок у суддівській роботі буде слухати все, а потім йому доведеться докласти значних зусиль, щоб вилучити зі свідчень те, що стосується справи. Знання основ юридичної техніки дозволить забезпечити працю юриста вже на початку юридичної діяльності. Звичайно, швидкість вирішення юридичної справи – не най головніше. Увагу треба звертати насамперед на якість виконання роботи. Справді, закон при бажанні можна «зліпити» швидко; складніше забезпечити за його допомогою адекватне правове регулювання, тобто якість самого закону.

Таким чином, знання юридичної техніки дає можливість підвищити якість юридичної роботи. Будь-яка юридична робота характеризується складністю, тому їй, як правило, властиві стадійність, послідовність у виконанні окремих операцій. Порушення ходу їх виконання провокує серйозні негативні наслідки. Юридична техніка допоможе юристу-практику зрозуміти, що юридична діяльність буде ефективною лише тоді, коли виконуватиметься в певному порядку. Право – це атрибут будь-якої держави. Юридичну роботу виконують в усіх країнах, а діяльність юристів дуже подібна. Чому? Це зумовлено тим, що всі прагнуть діяти ефективно в процесі її виконання. Навички та способи виконання юридичної роботи, які себе виправдали, найчастіше закріплюються в нормах права. У розвинених країнах існує таке непорушне правило: прийняті законодавчі акти повинні бути опубліковані. Де, в якому друкованому виданні, в який термін – це другорядні питання. Головне, що таке правило є загальним для багатьох країн. Немає нічого загрозливого в тому, що країни запозичують одна в одної правила ведення юридичної діяльності. Отже, юридична техніка сприяє зближенню з іншими країнами в юридичній сфері. У майбутньому правила юридичної техніки ставатимуть загальними для багатьох країн.
Одним з видів юридичної техніки є техніка юридичного письма. Першим в Україні монографічним дослідженням у цій сфері є:
 
Онищук І. І. Техніка юридичного письма в нормативно-правових актах : монографія  / І. І. Онищук. – Івано-Франківськ : Лабораторія академічних досліджень правового регулювання та юридичної техніки, 2014. – 228 с.
 
Монографію присвячено комплексному загальнотеоретичному дослідженню юридичного письма та розробці теорії техніки юридичного письма в нормативно-правових актах як сегмента юридичної техніки та складової юридичних технологій. Сформульовано загальні принципи словесної організації нормативних висловлювань; встановлено критерії якості та основні правила техніки юридичного письма; висвітлено особливості структури нормативно-правового акта щодо його реквізитів, змісту і логіки письмового викладу; сформовано практичні рекомендації щодо вдосконалення техніки юридичного письма в нормативно-правових актах апарату держави. Праця адресована практикуючим юристам, парламентарям, управлінцям, викладачам юридичних факультетів, студентам, аспірантам, усім зацікавленим представникам громадянського суспільства.
 
Види юридичної техніки:
Рядок 17 ⟶ 28:
# [[законодавча техніка]];
# техніка систематизації законодавства;
# техніка правозастосовчихправозастосовних актів.;
# техніка юридичного письма.
 
Законодавча (правотворча, нормотворча) техніка — це сукупність правил, прийомів, способів створення (підготовки, складання, оформлення) нормативних актів.
Рядок 37 ⟶ 49:
Техніка систематизації законодавства (нормативних актів) припускає використання таких способів його систематизації як [[Облік нормативно-правових актів|облік]], [[інкорпорація (право)|інкорпорація]], [[консолідація (право)|консолідація]], [[кодифікація|Кодифікація]] законодавства.
 
Техніка правозастосовчихправозастосовних ([[Індивідуально-правовий акт|індивідуальних]]) актів пов'язана з їх належним зовнішнім оформленням (назва, органи видання або видачі, час і місце видачі, підпис, печатка й т.д.), наявністю необхідного втримування (рішення, фіксація юридичного факту, відповідність термінологічного стилю мові законодавства й т.д.).
Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правоза-стосовній діяльності.
Юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), а в правозастосовній діяльності — індивідуальні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні судових актів, договорів).
Рядок 129 ⟶ 141:
# Виносячи правозастосовний акт, суб'єкт застосування повинен указати орган, що застосовує право, і відповідальну особу (якщо орган колегіальний, то вказується його склад), осіб, що беруть участь у розгляді справи (якщо ця участь є обов'язковою). Правозастосовник зобов'язаний описати діяння, що стало предметом розгляду, навести докази вчинення діяння конкретною людиною. У тексті документів слід навести і норми законодавства. Правозастосовний акт має таку структуру: вступна частина, констатуюча частина, мотивувальна частина, результативна частина.
 
Техніка юридичного письма – це майстерність матеріалізації думки та вдосконалення форми права (мовні, стилістичні, графічні правила складання документів, способи підвищення ефективності юридичних процедур, засоби забезпечення зрозумілості та доступності права). Ось чому суб’єктам правотворчої та правозастосовної діяльності вкрай необхідні глибокі знання і бездоганне володіння юридичним письмом.
_____________________
 
[1] Слід розмежовувати сферу регулювання законів і підзаконних актів.