Відмінності між версіями «Слов'яносербський район»

нема опису редагування
| регіон =[[Луганська область]]
| код КОАТУУ =4424500000
| утворений =[[1966]]
| населення ={{зменшення}} {{Населення районів Луганської області|Слов'яносербський}}
| площа =1113
| код району =6473
| поштові індекси =93700—93747
| центр =смт [[Слов'яносербськ]]
| міські ради =1
| селищні ради =5
}}
 
'''Слов’яносе́рбськийСлов'яносе́рбський райо́н''' — розташований[[райони України|район]] [[Україна|України]] у центрі [[Луганська область|Луганської області]]. Адміністративний центр — смт [[Слов'яносербськ]]. Населення становить 55 006 особи (на 1 серпня 2013). Площа району 1113 км². Утворено [[1966]] року.
 
== Географія ==
== Історична довідка ==
Район розташований у центральній частині Луганської області на відстані 32 км від м. [[Луганськ]]. Площа — 1113 кв.км.
{{also|Слов'яносербія}}
 
Історія заселення Слов'яносербщини пов'язана з появою в [[XVI століття|XVI столітті]] на території між річками Луганню та Сіверським Дінцем сторожевих постів запорізького козацтва. Ці землі входили до [[Кальміуська паланка|Кальміуської паланки]] Вольностей Війська Запорозького. Перша згадка про існування такого поста на місці теперішнього Слов'яносербська відноситься до [[1740]] року. Інтенсивне заселення цього краю припадає на 50-60 роки XYIII століття. Коли [[Катерина ІІ]] забрала ці землі в [[запорожці]]в і віддала їх на заселення біженцям з [[Османська імперія|Османської імперії]], перебралися з дозволу російського уряду [[серби]], [[хорвати]], [[чорногорці]], [[болгари]], а також [[молдавани]] і [[поляки]], з яких сербські полковники Іван Шевич та Райко Прерадович формували піші й кінні полки. Ці з'єднання мали охороняти південні кордони російської держави від наскоків турків і татар.
 
Територія між Луганню і Сіверським Дінцем почала називатися [[Слов'яносербія|Слов'яносербією]]. Слідом за військовими поселеннями в Слов'яносербію почали переселятися селяни з Харківської, Чернігівської, Курської і Смоленської губерній, а також торгові люди з різних країв Росії, яких вабили пільгові умови торгівлі.
 
З [[1753]] до [[1764]] року [[Слов'яносербія]] існувала як автономна одиниця з центром в місті [[Бахмут]] і підпорядковувалась Сенату і Російській Військовій Колегії. У зв'язку з реорганізацією сербських військових полків в 1764 році Слов'яносербія увійшла до складу Катеринославської провінції [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]], а з [[1802]] року — в [[Катеринославська губернія|Катеринославську губернію]].
 
У [[1784]] році селище Підгірне, переведене до категорії міст і перейменоване в м. Донецьк, стає центром Донецького повіту.
 
Наприкінці [[XIX століття]] в економічному житті Слов'яносербщини спостерігається застій, проте розвивається [[Луганськ]]. З огляду на це Кабінет Міністрів в 1882 році прийняв рішення про переведення повітного центру зі Слов'яносербська в перспективний Луганськ з переселенням туди чиновництва. Територія повіту розширюється, та назва його залишається до [[1919]] року.
 
Слов'яносербський район було створено в [[1919]] році. В сучасних межах район існує з грудня [[1966]] року згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР.
 
Візитна картка Слов'яносербії — пам'ятник «Комбату», споруджений у 1980 році за проектом Луганського скульптора І.М. Чумака. В основу пам'ятника покладений знімок військового кореспондента Макса Альперта під назвою «Комбат», на якому зображений молодший політрук Олексій Єрьоменко, що загинув в 1942 році на Слов'яносербській землі.
 
== Загальна характеристика ==
Район розташований в центральній частині Луганської області на відстані 32 км від м. [[Луганськ]]. Площа — 1113 кв.км.
 
З [[1960]] року [[Слов'яносербськ]] — [[селище міського типу]], а з [[1966]] року — центр Слов'яносербського району, який межуєМежує на півночі з [[Новоайдарський район|Новоайдарським]], на півночі і північному сході зі [[Станично-Луганський район|Станично-Луганським]], на півдні  — з [[Лутугинський район|Лутугинським]], на південному сході  — з [[Перевальський район|Перевальським]], на заході  — з [[Попаснянський район|Попаснянським]] районом області.
 
== Природні умови ==
Слов'яносербський район розташований у [[степ]]овій зоні України. Територією району протікає 5 річок, найбільші [[Сіверський Дінець]], [[Лугань]].
 
Найвища точка  — 223  м.
 
Ліси в районі займають меншу площу, ніж степова рослинність. Розміщені вони в основному на схилах річкових долин, балок, ярів. Найпоширеніші ліси байрачного типу. У складі рослинних асоціацій переважають злаки і посухостійкі представники різнотрав'я.
 
Клімат  — помірно континентальний: сухе і жарке літо, холодна малосніжна зима.
 
На території району широко розповсюджені поклади: кам'яного вугілля, вапняків, крейди, мергелів, пісковиків, глини, пісків. Район відноситься до Луганського геолого-промислового району.
 
Ґрунти району відрізняються значною різноманітністю. Зональними ґрунтами тут є чорноземи звичайні на льосовидних породах. Ґрунти даної групи займають вершини і схили водорозділів. Це найродючіші ґрунти району.
 
== Історія ==
=== Заповідники ===
{{also|Слов'яносербія}}
[[Файл:Барви літнього ранку.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Куточок природи в Слов'яносербському районі]]
У Слов'яносербському районі основу заповідного фонду складають дві геологічні пам'ятки природи, один ентомологічний та один іхтіологічний заказники. Вони мають для району особливу природоохоронну, наукову, естетичну значимість. У них проводяться необхідні заходи щодо збереження природного різноманіття ландшафтів, тваринного та рослинного світу, підтримки загального екологічного балансу у навколишньому середовищі. Природно—заповідний фонд охороняється як національний здобуток, у відношенні якого встановлений особовий режим охорони, відтворювання та використання і знаходиться під охороною держави.
* Слов'яносербська геологічна пам'ятка на території Лотиківської селищної ради — оголення пісків і гранітних пісковиків Марфінського терасового рівня;
* Заповідне урочище Біляєвське — мальовниче лісне урочище з озерами на території Трьохізбенської сільської ради;
* Кримський державний ентомологічний заповідник — ділянка балки Коксне.
 
Історія заселення Слов'яносербщини пов'язана з появою в [[XVI століття|XVI столітті]] на території між річками Луганню та Сіверським Дінцем сторожевих постів запорізького козацтва. Ці землі входили до [[Кальміуська паланка|Кальміуської паланки]] Вольностей Війська Запорозького. Перша згадка про існування такого поста на місці теперішнього Слов'яносербська відноситься до [[1740]] року. Інтенсивне заселення цього краю припадає на 50-60 роки XYIII століття. Коли [[Катерина ІІ]] забрала ці землі в [[запорожці]]в і віддала їх на заселення біженцям з [[Османська імперія|Османської імперії]], перебралися з дозволу російського уряду [[серби]], [[хорвати]], [[чорногорці]], [[болгари]], а також [[молдавани]] і [[поляки]], з яких сербські полковники Іван Шевич та Райко Прерадович формували піші й кінні полки. Ці з'єднання мали охороняти південні кордони російської держави від наскоків турків і татар.
Заповідники місцевого значення — це Причипилівська геологічна пам'ятка на території Кримської сільради та іхтіологічний заповідник «Донецький» на території Веселогірської сільської ради — місце існування риб, занесених до [[Червона Книга|Червоної Книги]].
 
Територія між Луганню і Сіверським Дінцем почала називатися [[Слов'яносербія|Слов'яносербією]]. Слідом за військовими поселеннями в Слов'яносербію почали переселятися селяни з Харківської, Чернігівської, Курської і Смоленської губерній, а також торгові люди з різних країв Росії, яких вабили пільгові умови торгівлі.
== Населення ==
Станом на [[1 січня]] [[2006]] року наявне населення району становило 58 371 особу, або 2,2% від населення області, у тому числі:
* міського — 10,600 тис. осіб;
* сільського — 20,876 тис. осіб;
* селищного — 26,895 тис. осіб
 
З [[1753]] до [[1764]] року [[Слов'яносербія]] існувала як автономна одиниця з центром в місті [[Бахмут]] і підпорядковувалась Сенату і Російській Військовій Колегії. У зв'язку з реорганізацією сербських військових полків в 1764 році Слов'яносербія увійшла до складу Катеринославської провінції [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]], а з [[1802]] року — в [[Катеринославська губернія|Катеринославську губернію]].
За даними [[Перепис населення України 2001|перепису 2001 року]] населення району становило 61 834 особи, з них 38,94% зазначили рідною [[Українська мова|українську мову]], 60,4%&nbsp;— [[Російська мова|російську]], а 0,66%&nbsp;— іншу<ref>[http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua]</ref>.
 
У [[1784]] році селище Підгірне, переведене до категорії міст і перейменоване в м. Донецьк, стає центром Донецького повіту.
== Економіка ==
Близькість району до промислових центрів — міст [[Луганськ]], [[Алчевськ]], [[Стаханов]], [[Кіровськ (місто)|Кіровськ]], [[Брянка]] та географічне положення створюють умови для формування економіки району. В її структурі виробництво промислової продукції становить 60%, сільськогосподарська — 40%.
 
Наприкінці [[XIX століття]] в економічному житті Слов'яносербщини спостерігається застій, проте розвивається [[Луганськ]]. З огляду на це Кабінет Міністрів в 1882 році прийняв рішення про переведення повітного центру зі Слов'яносербська в перспективний Луганськ з переселенням туди чиновництва. Територія повіту розширюється, та назва його залишається до [[1919]] року.
Основна галузь — вугільна промисловість, яка представлена шахтою — «Черкаська», вуглезбагачувальною фабрикою ДП ГЗФ «Слов'яносербська» та ДВАТ «Лотиківський ремонтно-механічний завод».
 
Слов'яносербський район було створено в [[1919]] році. У сучасних межах район існує з грудня [[1966]] року згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР.
Підприємства вугільної промисловості мають великі потужності, які використовуються лише на 20-30%, і можуть бути об'єктами для залучення інвестицій та нарощування виробництва продукції. Металообробну галузь представляє завод по виготовленню сталевих труб і металопрокату — ТОВ «Металіон», також він має резерв складських приміщень, залізничних під'їзних шляхів, лінію з виробництва сталевих труб.
 
З [[1960]] року [[Слов'яносербськ]]&nbsp;— [[селище міського типу]], а з [[1966]] року&nbsp;— центр Слов'яносербського району
У м. [[Зимогір'я]] на близькій відстані від родовищ сировини розміщені виробничі потужності з виробництва цегли керамічної — СП «Цегельний завод». Підприємство ДП «Зимогорянка» спеціалізується на випуску швейних текстильних та трикотажних виробів.
 
Візитна картка Слов'яносербії&nbsp;— пам'ятник «Комбату», споруджений у 1980 році за проектом Луганського скульптора І.&nbsp;М.&nbsp;Чумака. В основу пам'ятника покладений знімок військового кореспондента Макса Альперта під назвою «Комбат», на якому зображений молодший політрук Олексій Єрьоменко, що загинув в 1942 році на Слов'яносербській землі.
Підприємства переробної та харчової промисловості — це ЗАТ «Слов'яносербський молокозавод», який випускає 14 видів молочної продукції.
 
== Адміністративний устрій ==
В районі працює два залізничних вузли — [[Родакове]] та [[Сентянівка]], де розміщені станції, локомотивне депо, дистанції по ремонту колій та інші служби з житлом та соціальною інфраструктурою залізничників.
{{main|Адміністративний устрій Слов'яносербського району}}
Адміністративно-територіально район поділяється на 1 [[Зимогір'ївська міська рада|міську раду]], 5 [[Камяна селищна рада|селищних рад]] та 9 [[Сільська рада|сільських рад]], які об'єднують 55 [[населений пункт|населених пунктів]] і підпорядковані [[Слов'яносербська районна рада|Слов'яносербській районній раді]]. Адміністративний центр&nbsp;— смт [[Слов'яносербськ]]<ref>[http://static.rada.gov.ua/zakon/new/ADM/zmistlug.html Адміністративно-територіальний устрій Слов'яносербського району] на сайті [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]</ref>.
 
* Місто&nbsp;— 1,
Слов'яносербія — край родючих для Донбасу ґрунтів. Луганський інститут агропромислового виробництва (с. Металіст) є базовим з проведення досягнень аграрної науки в виробництво, ВАТ «Племзавод імені Литвинова» спеціалізується на вирощуванні племінної продукції свинарства, ЗАТ «Луганська насіннєва станція» — насіння багаторічних трав. Інші сільгосппідприємства виробляють товарну продукцію землеробства і тваринництва.
* Селищ&nbsp;— 5,
* Сільських населених пунктів&nbsp;— 49
 
Кількість міських, селищних, сільрад&nbsp;— 15:
У районі в обробці 43,4 тис. гектарів ріллі.
 
Природнокліматичні умови, якість земель, близькість ринків збуту продукції дають перспективи для успішного розвитку сільського господарства в умовах повного реформування власності і залучення інвестицій із зовні.
 
== Соціальна сфера ==
У районі досить розгалужена мережа соціальних закладів. Медичне обслуговування населення забезпечує Слов'яносербське територіальне об'єднання, до складу якого входить 2 лікарні на 410 ліжок, 7 амбулаторій, 24 фельдшерсько-акушерських пунктів, є районна санітарно-епідеміологічна станція. Медична допомога в поліклініці районної лікарні надається з 24-х основних спеціальностей.
Система освіти — це 20 шкіл, 2 — позашкільних заклади, 18 дитячих дошкільних закладів, 2 — ДЮСШ. У школах навчається 5424 учнів, в дитячих закладах перебуває 762 дитини.
 
В районному центрі з 1972 року функціонує Слов'яносербський сільськогосподарський технікум, вищий навчальний заклад 1 рівня акредитації.
 
За роки існування випущено 14,200 тис. спеціалістів. Навчальний заклад готує фахівців із таких спеціальностей:
* бухгалтерський облік,
* комерційна діяльність,
* землевпорядкування,
* геодезичні роботи та експлуатація геодезичного обладнання,
* будівництво, обслуговування та ремонт гідромеліоративних споруд,
* прикладна екологія.
 
Невичерпна сила народної творчості населення сучасної Слов'яносербії. Культурне, духовне зростання, його забезпечують 23 клубні установи, 1 дитяча музична школа з 6 філіалами, 29 бібліотек, [[Бібліотечний фонд|Фонд літератури]] нараховує 794.5 тис. одиниць. Працює 126 колективів художньої самодіяльності, серед яких 6 мають звання «народних», із них 3 «зразково-показових». Близько 10 років функціонує районний історико-краєзнавчий музей, 5 музеїв на громадських засадах.
 
У населених пунктах району споруджено 100 пам'яток та пам'ятних знаків історії, культури, архітектури. З них археологічних — 52, історичних — 40, монументального мистецтва — 6 та 1 пам'ятка будівництва та архітектури (будинок Родаківського залізничного вокзалу). У [[Трьохізбенка|с. Трьохізбенка]] в 1999 році відкритий пам'ятник ватажку козацько-селянського повстання 1707-1709 років [[Булавін Кіндрат Панасович|Кіндрату Булавіну]]. У 2003 році відкритий монумент дружби слов'янських народів «Немає уз святіших за братерство» з нагоди 250-річчя Слов'яносербії.
 
До пам'яток культури та архітектури також віднесені залізничний вокзал в с. Фрунзе, 1910 рік, та садибний будинок в с. Весела Гора, 18 вік, Покровська церква в с. Трьохізбенка, 1907 рік. 7 архітектурних пам'яток занесено до державного реєстру.
 
До культових об'єктів відносяться: церква Архідіякона Стефанія в с. Слов'яносербськ, 19 століття, Благовещенська церква в с. Весела Гора, 1839 рік, церква Вознесіння с. Хороше, 1870 рік, Троїцька церква в м. Зимогір'я — 19 століття.
 
Вздовж мальовничих берегів [[Сіверський Донець|Сіверського Дінця]] розташовані дитячі табори та бази відпочинку, збудовані промисловими підприємствами для оздоровлення дітей та своїх працівників.
 
== Населені пункти ==
* Місто — 1,
* Селищ — 5,
* Сільських населених пунктів — 49
 
Кількість міських, селищних, сільрад — 15:
* Зимогір'ївська міська,
* Слов'яносербська, Родаківська, Фрунзенська, Лотиківська, Лозівська селищні,
|-
|}
 
== Населення ==
Станом на [[1 січня]] [[2006]] року наявне населення району становило 58 371 особу, або 2,2% від населення області, у тому числі:
* міського&nbsp;— 10,600 тис. осіб;
* сільського&nbsp;— 20,876 тис. осіб;
* селищного&nbsp;— 26,895 тис. осіб
 
За даними [[Перепис населення України 2001|перепису 2001 року]] населення району становило 61 834 особи, з них 38,94% зазначили рідною [[Українська мова|українську мову]], 60,4%&nbsp;— [[Російська мова|російську]], а 0,66%&nbsp;— іншу<ref>[http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua]</ref>.
 
== Економіка ==
Близькість району до промислових центрів&nbsp;— міст [[Луганськ]], [[Алчевськ]], [[Стаханов]], [[Кіровськ (місто)|Кіровськ]], [[Брянка]] та географічне положення створюють умови для формування економіки району. В її структурі виробництво промислової продукції становить 60%, сільськогосподарська&nbsp;— 40%.
 
Основна галузь&nbsp;— вугільна промисловість, яка представлена шахтою&nbsp;— «Черкаська», вуглезбагачувальною фабрикою ДП ГЗФ «Слов'яносербська» та ДВАТ «Лотиківський ремонтно-механічний завод».
 
Підприємства вугільної промисловості мають великі потужності, які використовуються лише на 20-30%, і можуть бути об'єктами для залучення інвестицій та нарощування виробництва продукції. Металообробну галузь представляє завод по виготовленню сталевих труб і металопрокату&nbsp;— ТОВ «Металіон», також він має резерв складських приміщень, залізничних під'їзних шляхів, лінію з виробництва сталевих труб.
 
У м. [[Зимогір'я]] на близькій відстані від родовищ сировини розміщені виробничі потужності з виробництва цегли керамічної&nbsp;— СП «Цегельний завод». Підприємство ДП «Зимогорянка» спеціалізується на випуску швейних текстильних та трикотажних виробів.
 
Підприємства переробної та харчової промисловості&nbsp;— це ЗАТ «Слов'яносербський молокозавод», який випускає 14 видів молочної продукції.
 
У районі працює два залізничних вузли&nbsp;— [[Родакове]] та [[Сентянівка]], де розміщені станції, локомотивне депо, дистанції по ремонту колій та інші служби з житлом та соціальною інфраструктурою залізничників.
 
Слов'яносербія&nbsp;— край родючих для Донбасу ґрунтів. Луганський інститут агропромислового виробництва (с. Металіст) є базовим з проведення досягнень аграрної науки в виробництво, ВАТ «Племзавод імені Литвинова» спеціалізується на вирощуванні племінної продукції свинарства, ЗАТ «Луганська насіннєва станція»&nbsp;— насіння багаторічних трав. Інші сільгосппідприємства виробляють товарну продукцію землеробства і тваринництва.
 
У районі в обробці 43,4 тис. гектарів ріллі.
 
Природнокліматичні умови, якість земель, близькість ринків збуту продукції дають перспективи для успішного розвитку сільського господарства в умовах повного реформування власності і залучення інвестицій із зовні.
 
== Соціальна сфера ==
У районі досить розгалужена мережа соціальних закладів. Медичне обслуговування населення забезпечує Слов'яносербське територіальне об'єднання, до складу якого входить 2 лікарні на 410 ліжок, 7 амбулаторій, 24 фельдшерсько-акушерських пунктів, є районна санітарно-епідеміологічна станція. Медична допомога в поліклініці районної лікарні надається з 24-х основних спеціальностей.
Система освіти&nbsp;— це 20 шкіл, 2&nbsp;— позашкільних заклади, 18 дитячих дошкільних закладів, 2&nbsp;— ДЮСШ. У школах навчається 5424 учнів, в дитячих закладах перебуває 762 дитини.
 
У районному центрі з 1972 року функціонує Слов'яносербський сільськогосподарський технікум, вищий навчальний заклад 1 рівня акредитації.
 
За роки існування випущено 14,200 тис. спеціалістів. Навчальний заклад готує фахівців із таких спеціальностей:
* бухгалтерський облік,
* комерційна діяльність,
* землевпорядкування,
* геодезичні роботи та експлуатація геодезичного обладнання,
* будівництво, обслуговування та ремонт гідромеліоративних споруд,
* прикладна екологія.
 
Невичерпна сила народної творчості населення сучасної Слов'яносербії. Культурне, духовне зростання, його забезпечують 23 клубні установи, 1 дитяча музична школа з 6 філіалами, 29 бібліотек, [[Бібліотечний фонд|Фонд літератури]] нараховує 794.5 тис. одиниць. Працює 126 колективів художньої самодіяльності, серед яких 6 мають звання «народних», із них 3 «зразково-показових». Близько 10 років функціонує районний історико-краєзнавчий музей, 5 музеїв на громадських засадах.
 
У населених пунктах району споруджено 100 пам'яток та пам'ятних знаків історії, культури, архітектури. З них археологічних&nbsp;— 52, історичних&nbsp;— 40, монументального мистецтва&nbsp;— 6 та 1 пам'ятка будівництва та архітектури (будинок Родаківського залізничного вокзалу). У [[Трьохізбенка|с. Трьохізбенка]] в 1999 році відкритий пам'ятник ватажку козацько-селянського повстання 1707–1709 років [[Булавін Кіндрат Панасович|Кіндрату Булавіну]]. У 2003 році відкритий монумент дружби слов'янських народів «Немає уз святіших за братерство» з нагоди 250-річчя Слов'яносербії.
 
До пам'яток культури та архітектури також віднесені залізничний вокзал в с. Фрунзе, 1910 рік, та садибний будинок в с. Весела Гора, 18 вік, Покровська церква в с. Трьохізбенка, 1907 рік. 7 архітектурних пам'яток занесено до державного реєстру.
 
До культових об'єктів відносяться: церква Архідіякона Стефанія в с. Слов'яносербськ, 19 століття, Благовещенська церква в с. Весела Гора, 1839 рік, церква Вознесіння с. Хороше, 1870 рік, Троїцька церква в м. Зимогір'я&nbsp;— 19 століття.
 
Вздовж мальовничих берегів [[Сіверський Донець|Сіверського Дінця]] розташовані дитячі табори та бази відпочинку, збудовані промисловими підприємствами для оздоровлення дітей та своїх працівників.
 
== Пам'ятки ==
 
=== Заповідники ===
[[Файл:Барви літнього ранку.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Куточок природи в Слов'яносербському районі]]
У Слов'яносербському районі основу заповідного фонду складають дві геологічні пам'ятки природи, один ентомологічний та один іхтіологічний заказники. Вони мають для району особливу природоохоронну, наукову, естетичну значимість. У них проводяться необхідні заходи щодо збереження природного різноманіття ландшафтів, тваринного та рослинного світу, підтримки загального екологічного балансу у навколишньому середовищі. Природно—заповідний фонд охороняється як національний здобуток, у відношенні якого встановлений особовий режим охорони, відтворювання та використання і знаходиться під охороною держави.
* Слов'яносербська геологічна пам'ятка на території Лотиківської селищної ради&nbsp;— оголення пісків і гранітних пісковиків Марфінського терасового рівня;
* Заповідне урочище Біляєвське&nbsp;— мальовниче лісне урочище з озерами на території Трьохізбенської сільської ради;
* Кримський державний ентомологічний заповідник&nbsp;— ділянка балки Коксне.
 
Заповідники місцевого значення&nbsp;— це Причипилівська геологічна пам'ятка на території Кримської сільради та іхтіологічний заповідник «Донецький» на території Веселогірської сільської ради&nbsp;— місце існування риб, занесених до [[Червона Книга|Червоної Книги]].
 
== Примітки ==
41 802

редагування