Оборонно-промисловий комплекс: відмінності між версіями

* '''Державні установи та організації-замовники'''. Це можуть бути як представники Міністерства оборони, так і інших силових відомств та органів влади. Від даних установ залежить прийняття рішень про загальний переозброєнні або створення окремих нових зразків, постановка технічного завдання, проведення конкурсу серед підрядників та затвердження готових проектів. У різних країнах, кількість установ, повноважних робити держзамовлення на розробку і виробництво тих чи інших озброєнь різному, так в Радянському Союзі, цими питаннями відало Головне Автобронетанкове управління і [[Головне ракетно-артилерійське управління Міністерства оборони Російської Федерації|Головне ракетно-артилерійське управління]]. У Сполучених Штатах, кожен з п'яти видів збройних сил, а також об'єднані командування (наприклад, командування [[Сили спеціальних операцій США|спеціальних операцій]]) і ряд інших силових структур можуть самі здійснювати державні замовлення на розробку того чи іншого зразка, проте їх повноваження щодо замовлення виробництва затвердженої моделі обмежені до узгодження у відповідних комітетах конгресу.

* '''Науково-дослідні та дослідно-конструкторські організації'''. Це спеціалізовані [[науково-дослідний інститут|науково-дослідні інститути]] і [[конструкторське бюро|конструкторські бюро]], найчастіше закритого типу, які займаються проектуванням[[проектування]]<nowiki/>м і створенням експериментальних моделей. У Сполучених Штатах та інших країнах з ринковою економікою, проектуванням і створенням нових зразків можуть займатися і приватні підприємства, однак, вони зобов'язуються організувати режим секретності при здійсненні розробок, щоб не допустити розголошення [[державна таємниця|державної таємниці]]

* '''Оборонне виробництво'''. Заводи, фабрики, верфі[[верф]]<nowiki/>і, які займаються виготовленням стрілецької зброї і боєприпасів, складанням одиниць бойової техніки, літальних апаратів, будівництвом і спуском на воду військових судів, виробництвом ядерної зброї і&nbsp;т.&nbsp;д. У Радянському Союзі було прийнято зосереджувати виробництво в мономістах із закритим виробничим циклом і обмеженнями на в'їзд / виїзд з них (наприклад, [[Дніпропетровськ]] довгий час був «закритим містом»)

У 1990-ті роки багато підприємств вітчизняного військово-промислового комплексу були [[конверсія|переорієнтовані на випуск цивільної продукції]], в тому числі обладнання для нафтогазових компаній, проте, по досвіду воєнного часу, вони за короткий час можуть бути знову назад орієнтовані на випуск озброєння і боєприпасів.