Теннессі: відмінності між версіями

== Історія ==

Територія Теннессі населена не менше 12 тис. років. Найменування етнічних груп, що мешкали в цих краях до появи європейців, невідомі, але археологи виявляють кілька основних культур: архаїчну (до Х в. До н. Е..), Лісову (Х ст до н. Е.. - Х в н. Е.. ) та [[Місісіпська культура | Місісіпску]] (X-XV ст.), які були попередниками індіанців [[Маскогі]], які займали долину річки Теннессі до приходу племен [[черокі]].

Першими потрапили сюди європейцями були іспанські [[конкістадори]] загону [[Сото, Ернандо де (конкістадор) | Ернандо де Сото]] (1540). Вони ще застали тут населення [[Маскогі]] і, ймовірно, стали однією з причин депопуляції регіону, мимоволі заразивши індіанців європейськими хворобами. Вивільнені землі незабаром зайняли [[черокі]], які переселилися з [[Віргінія | Віргінії]]. У міру пронікнованія білих колоністів місцеве індіанське населення витіснялося далі на південь і захід.

[[Файл:Nashville_I_style_gorget_Castalian_Springs_Mound_Site_drawing.png|thumb|200px|left|Зразок [[Місісіпська культура | місісіпского]] мистецтва, різьблення по перламутру, знайдений під час розкопок у штаті Теннессі.]]

 

Першим британським постійним поселенням на території Теннессі був форт Лаудон, розташований поблизу сучасного містечка Воноре в східній частині штату. У 1756 р. він був крайнім західним форпостом англійських колоній. У 1760 р. форт був захоплений індіанцями, а його гарнізон повністю перебитий. У 1760-х роках долина була поступово освоєна колоністами, які спочатку шукали лише нові території для полювання. Наприкінці того ж десятиліття на сході стало знову з'являтися постійне біле населення. Під час [[американська революція | американської революції]] тут планувалося створити колонію Трансільванія, але індіанці [[черокі]], які уклали союз з [[Лоялісти | лоялістами]], як і раніше активно чинили опір колонізації. До 1780 біле населення утримувалося тільки в регіоні форту Ватагуа на віргінської кордоні, який перетворився на центр боротьби як з індіанцями, так і з британськими військами. У середині 1780х років Ватагуа і вся західна частина [[Північна Кароліна | Північної Кароліни]] відокремилася від США в незалежну державу, але без підтримки зі сходу не змогла організувати оборону проти індіанців і через чотири роки знову об'єдналася з Північною Кароліною. Проте, в 1790 р. штат поступився цю територію під контроль федерального уряду, який управляв їй в складі Південно-західній території до утворення нового штату Теннессі в 1796 р.

Східний кордон штату, що відокремлює його від Північної Кароліни, пройшла по горах [[Аппалачі]], а на заході територія Теннессі досягала [[Міссісіпі (річка) | річки Міссісіпі]], яка в той час була кордоном з іспанськими колоніями. Колонізація західних територій закінчилася в 1830-х роках виселенням [[черокі]] в [[Арканзас]]. На довгому шляху до нових місць поселення загинуло близько 4 тис. індіанців. [[Черокі]] назвали цю депортацію «дорога плачу». Аналогічному [[Переселення індіанців | виселенню]] були піддані й інші індіанські племена, тому вираз [[дорога сліз]] відносять і до них. Особливо воно популярне серед індіанців [[П'ять цивілізованих племен | п'яти цивілізованих племен]].