Григорій Сяноцький: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 20:
|box_width =
}}
'''Григорій Саноцький (Григорій Петрович Стременчук<ref>[http://books.google.de/books?id=IT07AQAAIAAJ&q=%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9+%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%87%D1%83%D0%BA&dq=%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9+%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%87%D1%83%D0%BA&hl=uk&sa=X&ei=ZRCvUqCJCszQsga85IHgAQ&ved=0CDAQ6AEwAA Святослав Семенюк, Історія українського народу, Apriori, 2010, с. 323]</ref>, Григорій із Сянока)''' ({{lang-la|Gregorius Sanoceus}}; {{lang-pl|Grzegorz z Sanoka}}, *[[1406]], м. [[Сянок]]; тепер [[Республіка Польща]]&nbsp;— †[[1477]])&nbsp;— русинський [[галичина|галицький]] церковний і політичний діяч, львівський архієпископ латинського обряду . ''Засновник першого гуманістичного гуртка на українських землях та в тогочасній Польщі.''
 
== Біографія ==
Народився [[1406]] в м. [[Санок]]. Походив з шляхетської родини. Мав брата Павла, що носив прізвисько Длуґош. У дванадцятирічному віці втік з дому через суворе ставлення до нього батька. Десять років провів у мандрах Польщею та Німеччиною, заробляючи переписуванням рукописів, співом та музикою; досконало, без акценту, володів німецькою.<ref name="П6">''I. Zarębski.'' Grzegorz z Sanoka (ok. 1407–1477)… S. 86</ref>. 1428 року вступив до [[Ягеллонський університет|Яґеллонського університету]] в [[Краків|Кракові]]. 1433 року отримав ступінь бакалавра[[бакалавр]]а вільних мистецтв. У 1433–1437 роках був вихователем синів [[краківські воєводи|краківського воєводи]] [[Ян Тарновський|Яна Тарновського]], водночас почав писати власні літературні твори. В епітафії для короля Ягайла (1434 р.) сам себе назвав «Петрейдес» ({{lang-la|Petreides}}, ймовірно, під впливом гуманістичної моди).<ref name="П6">''I. Zarębski.'' Grzegorz z Sanoka (ok. 1407–1477)… S. 86</ref>
 
1437 року переїхав до Риму, де 2 роки працював як музикант і копіїст в канцелярії папи римського [[Євгеній IV|Євгенія IV]]. Відвідав Флоренцію, Феррару та Болонью, де запізнався з італійськими гуманістами.
Рядок 31:
1439 року отримав в Яґеллонському університеті ступінь маґістра мистецтв за коментоване видання «Буколік» [[Вергілій|Верґілія]]. З 1440 року служив на парафії у Величці поблизу Кракова. Як капелан короля Владислава III Варненчика і нотаря королівської канцелярії брав участь в угорському (1440) і Варненському (1444) походах проти турків.
 
У 1444–1450 роках жив в [[Угорщина|Угорщині]] при дворі реґента, трансільванського воєводи [[Янош Гуняді|Яноша Гуньяді]], де працював вихователем його синів. Згодом опинився при дворі архиєпископа [[Янош Вітез|Яноша Вітеза]] ву Вараді (зараз [[Орадя]], [[Румунія]]), де отримав посаду каноніка[[канонік]]а кафедральної капітули. В цей час зблизився з гуртком гуманістів з Болоньї (П. Верджера, Ф. Подакатарох, [[Мартин Русин]] з [[Журавиця|Журавиці]]). Повернувшись до 17 березня 1451 року за бажанням короля Казимира IV Ягеллончика був призначений латинським архієпископом Львова і 4 серпня того ж року рукоположений у Кракові.
 
У [[Дунаїв (Перемишлянський район)|Дунаєві]] поблизу Львова облаштував архиєпископську резиденцію, де заснував перший гуманістичний гурток на українських землях, до якого, зокрема, входив відомий італійський гуманіст [[Калімах Буонакорсі]]. Калімах тривалий час мешкав у домі Г. Саноцького, де часто зупинялися вчені та письменники. У Г. Саноцького також знайшов притулок інший європейський гуманіст - венеціанець Марино Кондульмеро.