Вікіпедія

Виборзька операція: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 25:
[[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставка ВГК]] значно посилює Ленінградський фронт для проведення операції на Карельському перешийку, з [[18 червня]] фронтом командує маршал Леонід Говоров. Врахувавши потужність фінської оборони, фронту передаються дві артилерійські дивізії прориву, гарматна артилерійська бригада, п'ять дивізіонів артилерії особливої потужності — [[280-мм мортира зразка 1939 року (Бр-5)|280-мм]] та [[305-мм гаубиця зразка 1915 року|305-міліметрові]]; також дві танкові бригади, сім полків самохідної артилерії, дві стрілецькі дивізії та стрілецький корпус.
 
Також на посилення наступальної потужності передислоковується [[21-а армія (СРСР)|21-а армія]], в складі якої було багато з'єднань, що вже приймалибрали участь у боях за Ленінград, перекинуті з інших відтинків Ленінградського фронту; керуючим армією призначений генерал [[Гусєв Дмитро Миколайович|Дмитро Гусєв]].
 
Також в операції мали братьбрати участь сили [[23-я армія (СРСР)|23-ї армії]] генерала [[Черепанов Олександр Іванович|Олександра Черепанова]] (з [[3 липня]] керував генерал [[Швецов Василь Іванович|Василь Швецов]]). Сприяти наступу мали формування Балтійського флоту під керунком адмірала Володимира Трибуца, та Ладозької військової флотилії — контр-адмірала [[Чероков Віктор Сергійович|Віктора Черокова]].
 
Повітряну підтримку мала здійснювати [[13-а повітряна армія (СРСР)|13-а повітряна армія]] (керівник — генерал [[Рибальченко Степан Дмитрович|Степан Рибальченко]]). Задля посилення можливого наступального ефекту значні сили зосереджуються в резерві фронту.
Рядок 185:
[[21 червня]] Ставка ВГК видає директиву про продовження наступу на Карельському перешийку із завданням силам Ленінградського фронту продовжити наступ із метою [[26 червня|26]] — [[28 червня]] заволодіти рубежем [[Іматра]] — [[Лаппеенранта]] — [[Віройокі]]; частина сил мала наступати в напрямі [[Приозерськ|Кексгольм]] — [[Елісенваара]] задля очищення від фінських військових сил Карельський перешийок на північний схід від озера та річки Вуокси. В подальшому головним силам наказувалося розвивати наступ з метою оволодіти рубежем [[Коувола]] — [[Котка]] та закріпитися на східному березі річки [[Кюмін-йокі]].
[[Файл:Радянські вояки на тягачі.jpg|міні|Радянські вояки на тягачі, 1944, Карельський фронт]]
Згідно наказу Ставки ВГК сили Ленінградського фронту переходять в наступ на 30-кілометровому участку від річки Вуокси до Виборзької затоки силами 12 стрілецьких дивізій&nbsp;— зокрема 97-ї, 108-ї, 109-ї та 110-ї дивізій 21-ї армій; в резерві знаходився 30-й гвардійський стрілецький корпус. Усі дивізії, що приймалибрали участь ву наступі, були недоукомплектовані, кожна нараховувала приблизно 4000-5000 вояків. Таким чином чисельність двох армій фронту досягала 150 000 чоловік. Разом з цим Ставка відмовляє Говорову у його проханні щодо посилення двома стрілецькими корпусами<ref>«Ставка ВГК. Документи та матеріали», 1999 {{ref-ru}}</ref>. В тому ж часі фінські сили зосереджуються на північ від Виборга на добре підготованих позиціях&nbsp;— туди розосередилися замало не всі наявні на той час фінські сили, підкріплені нацистськими 122-ю піхотною дивізією та 303-ю бригадою штурмових гармат.
 
Внаслідок недооцінки ситуації Ставкою ВГК протягом десяти діб частини 21-ї армії просунулися із запеклими позиційними боями вглиб фінського захисту на 8-10 кілометрів, протягом боїв на початку липня лишень на 2 кілометри<ref>[http://militera.lib.ru/enc/enc_vov1985/index.html «Велика Вітчизняна війна. Енциклопедія» {{ref-ru}}]</ref>.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Виборзька_операція