Ротативний двигун: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 15:
Лоуренс Харгрейв ({{lang-en|Lawrence Hargrave}}) був першим, хто модернізував роторний двигун в 1889 році забезпеченням подачі повітря повітря під тиском, маючи намір використовувати його для здійснення активного польоту. Надмірна маса деталей та відсутність якісної [[механообробка|механічної обробки]] завадили йому створити ефективний двигун<ref>[http://www.adb.online.anu.edu.au/biogs/A090194b.htm Hargrave, Lawrence (1850–1915)]. Australian Dictionary of Biography Online.</ref>.
 
З подальшим розвитком авіації винахідники почали шукати застосування ротативним двигунам і там. Першим у цьому плані був колишній годинникар з Нью-Йорка Стівен Бальцер ({{lang-en|Stephen Balzer}}), котрий створив у 1896 році ротативний двигун власної конструкції<ref>[http://www.google.com/patents/US573174 US573174 A ''Stephen M. Balzer'' Motor or engine]. Dec 15, 1896.</ref>, яку планувалось застосувати у проекті [[Семюел Пірпонт Ленглі|С. Ленглі]] «Аеродром». Після невдач з проектом інженер Чарльз Манлі ({{lang-en|Charles M. Manly}}) на основі конструкції двигуна Бальцера створив перший в історії (1901) статичний [[радіальний двигун]], відомий під назвою «двигун Манлі-Бальцера» ({{lang-en|Manly-Balzer engine}}), потужністю 52 к.с. при 950 об/хв з рекордним на той час співвідношенням потужності до маси (0,63 кВт/кг) і призначений саме аероплана.
 
Відома компанія [[De Dion-Bouton]] у 1899 році виготовила експериментальний чотирициліндровий ротативний двигун. Хоча він призначався для використання в авіації, його не було встановлено на жодному з літальних апаратів<ref name=nahum/>.