|
== Передумови ==
ВУ липні 1952 на II конгресі [[Соціалістична Єдина Партія Німеччини|Соціалістичної Єдиної Партії Німеччини]] її генеральний секретар [[Волтер Ульбріхт]] проголосив курс на «систематичне впровадження [[соціалізм]]у» (planmäßiger Aufbau des Sozialismus), яке зводилося до послідовної совєтизації східнонімецького ладу: заходам проти дрібних власників і приватної власності, масової [[націоналізація|націоналізації]] підприємств. Одночасно було круто реформовано традиційний територіальний розподіл (замість 5 історичних «земель» було введено 14 округів). За радянським зразком посиленно розвивалась [[важка промисловість]], що призвело до серйозного дефіциту продовольства і споживчих товарів, причім в продовольчий кризі уряд звинувачував «кулаків та спекулянтів»<ref name="Хронологія2">[http://www.bstu.bund.de/cln_043/nn_712832/DE/MfS-DDR-Geschichte/17-juni-1953/Chronologie/chronologie__node.html__nnn=true Хронологія подій]{{Ref-de}}</ref>. Зрештою, було об'явлено про утворення Народної Армії, і мілітарізація, поєднана з [[репарації|репараціями]], важко відбивалась на бюджеті країни: військові видаткі становили 11% бюджету, а разом з репараціями — 20% невиробничих витрат. В такій ситуації відбувалась масова втеча людей в західну зону, перед усім, висококваліфікованих кадрів — «витік мозківмізків» (тільки в березні 1953 втекло 50 тисяч людей)<ref name="Brandt">[[Віллі Брандт]]. ''Спомини'' // Вопросы истории (Питання Історії), № 1, 1991, стор. 101{{ref-ru}}</ref>, яка, в свою чергу, створювала нові економічні проблеми. Нестача продуктів було звичним явищем, продовольство видавалось за картками. Рівень постачання населення м'ясопродуктами і жиром досяглише половини довоєнного рівня. Також не вистачало овочів і фруктів. Черги перед магазинами зростали. Різниця в рівні життя Західної і Східної Німеччини зростала, бо [[план Маршалла]] на Заході викликав зростання економіки, в якому східна частина країни не могла брати участь. Плитка шоколаду, наприклад, коштувала на Заході 50 [[пфеніг]]ів, на Сході — 8 [[Німецька марка|марок]].
Смерть Сталіна в березні 1953 спричинила повсюдну появу сподівань, що радянське керівництво послабить свою хватку в Східній Европі. Першими подіями, що довели марність цих сподівань стали народні повстання в Східні Німеччині, Польщі та Угорщині. Всі вони були швидко і брутально приборкані або місцевим комуністичним режимом, або військами радянського блоку введеними з цією метою.
|
