Горбатюк Василь Іванович: відмінності між версіями

'''Васи́ль Іва́нович [[Горбатюк Василь Іванович|Горбатю́к]]''' (* [[1 січня]] [[1956]], село [[Гнатівці]] [[Хмельницький район|Хмельницького району]]) — український [[письменник]]. Член [[Національна спілка письменників України|Національної спілки письменників України]] (від 1984 року).

[[FileФайл:Горбатюк Василь Іванович.jpg|thumb|Письменник з Хмельниччини Горбатюк Василь Іванович]]

Голова [[Хмельницька обласна організація НСПУ|Хмельницької обласної організації [[Національна спілка письменників України|Національної спілки письменників України]] відз 2010лютого 2010 р.

Автор збірок [[оповідання|оповідань]] «Ясен-дерево», «Золоті кораблі», «Бігли коні», «Де починається Гольфстрім», «Ласощі для білочки», «Хто перший», «Тенета 30-х», «Безголов'я», роману «Кручі», документальних книг «За тебе, свята Україно» (у співавторстві), «З-під трави забуття», "«Ще настане ваша пора"» (2012).

Працював у газетах «Прапор Жовтня» ([[Кам'янець-Подільський]]), «Корчагінець» (згодом «Ровесник», [[Хмельницький]]), був редактором останньої (1990–2000, відповідальним секретарем Хмельницької обласної організації Національної спілки журналістів України (2000–2006). Нині  — директор Хмельницького обласного літературного музею (з 1.03.2006), голова Хмельницької обласної організації Національної спілки письменників України.

Видав збірки оповідань «Ясен-дерево» (1983), «Золоті кораблі» (1986), повість «Бігли коні» (1996). Книги останнього десятиріччя: «Де починається Гольфстрім» (2000), «Ласощі для білочки» (2002), «Тенета 30-х» (2003), «За тебе, свята Україно» (2006, у співавторстві), «Кручі» (2008), «Безголов'я» (2008), «Хто перший?» (2011), «З-під трави забуття» (2011)," «Ще настане ваша пора"» (2012), «Слово і меч» (2013).

Лауреат Хмельницької міської премії імені Богдана Хмельницького (2001), обласної премії імені [[Годованець Микита Павлович|Микити Годованця]] (2004), імені Григорія Костюка (2005), «Скарби Землі Болохівської» (2008). Дипломант (друге місце) Всеукраїнського конкурсу на краще оповідання «Що записано в книгу життя» (2003), імені [[Гальчевський Яків Васильович|Якова Гальчевського]] «За подвижництво у державотворенні» (2010), [[Міжнародна літературна премія імені Івана Кошелівця|міжнародної премії імені Івана Кошелівця]] (2012).