Самуель Єжи Каліновський: відмінності між версіями

'''Самуель Єжи Каліновскі Каліновський''' ({{lang-pl|Samuel Jerzy Kalinowski}})&nbsp;— державний, політичний і військовий діяч [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Представник [[шляхта|шляхетського]] роду [[Калиновські гербу Калинова|Калиновських]] гербу [[Калинова]]. Cин [[Гетьман польний коронний|гетьмана польного коронного]] [[Мартин Калиновський|Марціна Калиновського]] та його дружини&nbsp;— Гелени (Олени) з князів [[Корецькі|Корецьких]]. 1643 р. отримав від батька староства [[Брацлав]]ське, [[Літин]]ське, Любецьке, 1646 p. [[Гусятин]]ське, невдовзі [[Чернігів]]ське. К.Нєсєцкі Несецький називав його старостою [[лоїв]]ським. 1646 p. пов'язав себе політично з канцлером Єжи ОссоліньскіОссолінським через весілля з його наймолодшою донькою Уршулею Бригідою,<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/ossolinscy03.html Оssolinscy (03)] {{ref-pl}}</ref> яке відбулось в палаці ОссоліньскихОссолінських у Варшаві 20 травня. На весіллі був король Владислав IV Ваза з королевою, королевичем Сігізмундом Казімєжем. Весілля було місцем перемовин щодо війни з Туреччиною, яку готував король. В планованій війні у 1647&nbsp;р. Є.Оссоліньскі Оссолінський хотів використовувати зв'язки зятя з Козаками. Як і батько, передусім був вояком. 1648&nbsp;р. брав участь:

1648 р. з Чернігівським воєводством підписав елекцію короля Яна ІІ. Невідомо, чи перебував в обложеному Збаражі 1649 р., К. НєсєцкіНесецький вказував на його перебування тоді в Кам'янці-Подільському з [[Петро Потоцький|Пйотром ПотоцкіПотоцьким]].

1649 р. став обозним коронним. Помираючий тесть передав староство Стевжицьке в січні 1650 р., але король віддав іншому. 7 травня 1650 р. разом після тестя з дружиною отримав староство Бродніцьке разом з Лідзбарком, що викликало гвалтовний протест пруської шляхти (погрожували зірвати сейм), бо С. Є. КаліновскіКаліновський не мав титулу шляхтича (індигена). Король дав обіцянку владнати справу до наступного сейму. Під час пам'ятного сейму справа викликала обурення, бо король не дотримав слова. Тільки після смерті вдова відступила староство хелмінському воєводі Яну Косу 18 жовтня 1653&nbsp;р.