Мішель де Монтень: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 136:
У вересні [[1581]] року в бані міста [[Лукка]] він одержав звістку про своє обрання мером [[Бордо]], після чого вирішує повернутися на батьківщину.
==== Мер Бордо ====
[[Файл:Montaigne-de Leu.jpg|thumb|upright|Естамп Тома де Ле з портретом Монтеня, що прикрашав видання «Проб» 1608 року. Цитата внизу належить [[Франсуа де Малерб]]у.]]
Повернувшись до свого замку, Монтень знайшов лист від [[Генріх III|Генріха III]], в якому той вітав його з обранням мера й просив негайно перейняти на себе ци обов'язки. «І ви зробите річ, яка буде мені приємною, а протилежне мені надзвичайно не сподобалось би»<ref>Grün, ''La Vie publique de Michel de Montaigne'', Paris, 1855</ref>, — додав король.
Очевидно кандидатура Монтеня була підтримана через те, що він був вже відомий, як вмілий переговірник, позитивно сприймалася його поміркованість, чесніть, позапартійність та добрі стосунки з [[Генріх III|Генріхом III]] та Генріхом Наваррським, який і запропонував його на цю посаду.
Під час свого мандату Монтень розгорнув широку діяльність, спрямовану на збереження миру в місті, незважаючи на постійні протистояння між католиками і протестантами, на брак єдності в міському парламенті та складним політичним стосункам між королем Франції, якого на місці представляв маршал Матіньйон, та королем Наварри, який владарював у цій провінції.
Після двох років мандату, 1583 року Монтеня було переобрано, незважаючи на шалений опір представників ультра-католицької Ліги в парламенті. Переобрання було відзнакою великих заслуг Монтеня на посаді мера, адже до нього це траплялося лише двічі.
За шість тижнів до кінця другого мандату, 31 липня 1585 року в Бордо спалахнула епідемія [[чума|чуми]], яка з червня до грудня призвела до смерті більше 12 тисяч осіб. Монтень не залишився в місті на церемонію передачі посади мера своєму наступнику, а відбув до свого замку, в одному з листів він написав, що боявся заразитися. Цей інцидент — що не викликав жодної реакції сучасників — через три століття спричинив полеміку: критики Монтеня закидали йому несумлінне ставлення до своїх обов'язків мера.
==== Смерть Монтеня ====
1572 року Монтень розмірковував про смерть в дусі [[стоїцизм|стоїків]], мовляв, добре підготуватися до смерті є найважливішою справою людини. Проте з часом погляди Монтеня на смерть зазнали еволюції, й він став дотримуватися [[епікур]]ейського погляду про те, що треба йти за природою : {{початок цитати}} Ми баламутимо життя турботою про смерть, а смерть турботою про життя: перша нам докучає, друга нас вражає. Не проти смерті готуємося ми, це одна мить. Чверть години страждань, без наслідків, без шкоди, не варта якихось особливих приписів: сказати по щирості, ми готуємося проти приготувань смерті. (
Монтень помер у своєму замку [[13 вересня]] [[1592]] року, у віці 59 років. Не збереглося жодного прямого свідчення про його смерть. Проте існують три листи його друзів, які хоч і не були присутні в останні хвилини життя Монтеня, переказують свідчення про те, що він помер «щасливо» й «у спокою». Зі свідчення поета Етьєна Паскьє відомо, що Монтень страждав на рак горла й в останні три дні свого життя не міг говорити. Монтень письмово запросив до своєї кімнати дружину та кількох сусідів і помер під час служби божої, що відправлялася біля його ложа.
| |||