Чорноморський флот ВМФ СРСР: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 33:
Традиційно, від самого початку історії Чорноморського флоту, до нього набирали українців (на [[1917]] рік вони становили 80-85 %). Тільки, внаслідок політики радянської влади, після 1965 року українці на ЧФ становили меншість.
 
Напередодні [[Перша світова війна|Першої світової війни]] Чорноморський флот мав 8 [[лінкор]]ів (у трьох бригадах), 1 бригаду [[крейсер]]ів, 1 бригаду [[гідрокрейсер]]ів, 1 дивізію ескадрених міноносців, 1 дивізію підводних човнів та низку кораблів окремого призначення. У Чорноморському флоті було 36 667 офіцерів та моряків (1914 року у вислідінаслідок мобілізації — 68 286). Головна база Чорноморського флоту була в [[Севастополь|Севастополі]].
 
Після лютневої революції 1917 року український військовий рух охопив і Чорноморський флот і на поодиноких кораблях постали українські військові ради, що підтримували [[Українська Центральна Рада|Українську Центральну Раду]]. Після проголошення III Універсалу Центральної Ради у складі уряду УНР постав також генеральний секретаріат морських справ (з січня 1918 року — міністерство) на чолі з [[Дмитро Антонович|Дмитром Антоновичем]] (його помічниками були капітан 3 рангу [[Михайло Білінський]] й інженер [[Олександр Коваленко]]).