Відмінності між версіями «Неокантіанство»

460 байтів вилучено ,  11 місяців тому
м
вилучено Категорія:Філософія; додано Категорія:Кантіанство за допомогою HotCat
м (вилучено Категорія:Філософія; додано Категорія:Кантіанство за допомогою HotCat)
 
(Не показані 13 проміжних версій 7 користувачів)
'''НеокантіанствоНеокантіа́нство'''&nbsp;— це напрям німецької [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F [Філософія|філософії]] другої половини [https://uk.wikipedia.org/wiki/XIX_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F[XIX століття|XIX]]&nbsp;— початку [https://uk.wikipedia.org/wiki/XX_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F[XX століття|XX]] століть. Виникло у 60-х роках XIX століття.<br/>
 
В основі неокантіанства лежить відтворення і розвиток ідеалістичних і метафізичних елементів філософії [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BD%D1%82 [Кант|Іммануїла Канта]], ігнорування її матеріалістичних та діалектичних елементів. Суть речей, явищ та процесів (за [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BD%D1%82 Кантом[Кант]]ом «річ в собі» або відкидається, або тлумачиться суб'єктивно-ідеалістично як «граничне поняття») пізнання розглядається як апріорне конструювання почуттів.<br/>
Неокантіанство акцентувало увагу на епістемологічній стороні вчення Канта, а також вплинуло на формування концепції етичного соціалізму. Вагомий внесок неокантіанство зробило для природничих та гуманітарних наук. Перші використовують номотетичний метод (заснований на виведенні законів), а другі&nbsp;— ідіографічний (заснований на описі еталонних станів). Відповідно і світ поділяли на природу (світ сущого; об'єкт природничих наук) та культуру (світ належного; об'єкт гуманітарних наук). Власне неокантіанці вивели таку філософську науку, як [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F аксіологія].<br/>
 
Неокантіанство акцентувало увагу на епістемологічній стороні вчення Канта, а також вплинуло на формування концепції етичного соціалізму. Вагомий внесок неокантіанство зробило для природничих та гуманітарних наук. Перші використовують [[номотетичний метод]] (заснований на виведенні законів), а другі&nbsp;— [[ідіографічний метод|ідіографічний]] (заснований на описі еталонних станів). Відповідно і світ поділяли на природу (світ сущого; об'єкт природничих наук) та культуру (світ належного; об'єкт гуманітарних наук). Власне неокантіанці вивели таку філософську науку, як [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F [Аксіологія|аксіологія]].<br/>
 
У неокантіанстві розрізняють Марбурзьку школу, що займалась переважно логіко-методологічною проблематикою природничих наук, і Баденську школу, що приділяла увагу проблематиці цінностей і методології наук гуманітарного циклу.
 
== Марбурзька школа ==
Засновником і главою Марбурзької школи був [[Герман Коген]]. «Виправляючи» Канта, він спробував обгрунтуватиобґрунтувати ідеалізм більш послідовно, ніж кантівський, представляючи його як логічне і гносеологічне учення. Буття для Когена є категоріально мислимим; простір і час він вважав не формами плотської інтуїції, а категоріями логічного мислення. Звідси&nbsp;— теза про «іманентність» буття свідомості.<br/>
 
До представників Марбурзької школи належать [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%83%D0%BB%D1%8C_%D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BF [Пауль Наторп]] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1%80%D0%BD%D1%81%D1%82_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D1%81%D1%96%D1%80%D0%B5%D1%80 [Ернст Кассірер]]. Відкинувши матеріалістичну тенденцію у вченні Конго, вони перейшли на позиції послідовного суб'єктивного ідеалізму. Згідно з ученням Марбурзької школи, філософія не може бути знанням про світ, вона зводиться до методології та логіки приватних наук. Заперечуючи об'єктивну дійсність, філософи Марбурзької школи прагнули ізолювати пізнання від чуттєвого змісту і розглядали його як чисто логічний процес конструювання понять.<br/>
 
== Баденська школа ==
Якщо Марбурзька школа орієнтувалася переважно на математику і математичне природознавство, то з ідеалістичною інтерпретацією історичних наук виступила Фрейбурзька (Баденська, Південно-західна) школа неокантіанства. Найбільш відомими її представниками були [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BC_%D0%92%D1%96%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B4 [Вільгельм Віндельбанд]] і [[Генріх Ріккерт]], які методам і поняттям природничих наук протиставили методи і поняття наук історичних, «наук про дух». У обох випадках наукові поняття тлумачаться як такі, що «спрощують» дійсність і що утворюються шляхом відбору, за телеологічним принципом, яким керує дослідник, відбираючи істотне від неістотного. Якщо в логічному вченні про два типи понять Ріккерт формально визнавав рівноправ'я «природничо-наукової» і «історичної» форм пізнання, то в онтологічній концепції він виступав як прибічник номіналізму: загальне не існує реально в бутті, дійсно лише особливе і індивідуальне.
 
== Література ==
* ''Н. Арестова''. Марбурзька школа неокантіанства // {{ФЕС|сторінки=359}}
* ''Н. Арестова''. Неокантіанство // [[ФЕС]], с.419
* Бакрадзе К. С., Нариси по історії новітньої і сучасної буржуазної філософії, Тб., 1960.
* Грігорьян Б. Т., Неокантіанство, М., 1962.
* Сучасна буржуазна філософія, М., 1972.
 
[[Категорія:ФілософіяКантіанство]]