Левитський Григорій Андрійович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Науковець
| ім'я = Григорій Андрійович Левицький (Левитський)
| ім'я_мовою_оригінала =
| портрет =
Рядок 24:
}}
 
'''Григорій Андрійович Левицький (Левитський)''' ({{ДН|19|11|1878|7}}, [[Білки (Попільнянський район)|Білки]], [[Сквирський повіт]], [[Київська губернія]], [[Російська Імперія]] —[[20 травня]] [[1942]], [[Златоуст]], [[Челябінська область]], [[СРСР]]) — український ботанік, генетик, цитолог, каріолог.
 
== Біографія ==
Рядок 33:
З 1911 продовжував викладати та досліджувати рослини. У 1914 мобілізований до лав армії, звідки через рік повернувся у чині прапорщика.
З 1917 читає курс «Будова і організація протоплазми» в Київському університеті.
 
1925 року народилася донька Надія.
 
У 1925 на запрошення Миколи Вавилова переїжджає до Ленінграду, де займається дослідженнями будови хромосом.
 
31 травня 1927 року в родині народжується син Іван.
 
У 1932 обраний членом-кореспондентом АН СРСР. У лютому 1933 заарештований і перебував на засланні у Красноярському краї, звідки зусиллями Вавилова повертається у листопаді того ж року.
Рядок 41 ⟶ 45:
 
28 червня 1941 року заарештований. Помер у тюрмі [[20 травня]] [[1942]].
 
=== Родина ===
Дружина - Наталія Євгенівна Левитська-Кузьміна (1899-1952). Народилася в Києві. Після смерті чоловіка жила з дітьми в [[Рига|Ризі]], звідти переїхала до Новгороду, де працювала завідувачкою лабораторії у лікарні. Заарештована 16 квітня 1951 року, присуджено вирок у 25 років таборів, померла у тюрмі.<ref>[http://visz.nlr.ru/search/lists/novg/235_18.html Книга памяти жертв политических репрессий Новгородской области]</ref>
 
Донька - Надія Левитська (нар. 1925). Заарештовано 16 липня 1951 року. Присуджено 10 років тоаборів. Звільнено 26 грудня 1956 року. У 1960-1970-ті роки допомагала [[Солженіцин Олександр Ісайович|Олександру Солженіцину]] ховати рукописи, описана у його нарисі «Бодалося теля із дубом». Бібліограф Російського громадського фонду Олександра Солженіцина.<ref>[http://boomstarter.ru/projects/10302/zhenschiny_gulaga_poslednie_svideteli/posts/1148 Женщины ГУЛага: последние свидетели]</ref><ref>[http://magazines.russ.ru/nlo/2007/88/te27.html Ричард Темпест Международная конференция "Александр Солженицын как писатель, мифотворец и общественный деятель" (Иллинойский университет, 14-16 июня 2007 г.)]</ref><ref>[http://tvkultura.ru/article/show/article_id/94002 45 лет назад Александр Солженицын закончил "Архипелаг ГУЛАГ" ТВ «Культура», 11.06.2013]</ref>
 
Син - Іван Левитський (1927-1995). Народився у Ленінграді. З вересня 1941 року був у німецькій окупаційній зоні, разом із родиною жили у [[Талсі]], [[Латвійська РСР]]. До осені 1945 року працював різноробочим у лікарні. Здав екзамени за 7й клас екстерном. У вересні поступив у залізничний технікум у [[Даугавпілс]]і. Випустився з технікуму 20 червня 1948 року з фахом техніка-механіка паровозу. Вступив до [[Петербурзький державний університет шляхів сполучення|Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту імені Образцова]]. 25 лютого 1950 року заарештований, 10 травня засуджений до 10 років таборів з статтею 58-1 КК РРФСР. Відбував покарання у [[Норильлаг|Норильському виправно-трудовому таборі]], де у травні 1953 року розпочалося [[Норильське повстання|повстання]]. Був співкамерником [[Данило Шумук|Данила Шумука]]. Звільнений умовно-достроково 25 лютого 1955 року. Залишився на поселенні у [[Норильськ]]у. Одружився із Ніною Василівною, у 1956 році в них народився син, названий на честь Вавилова Миколою, а 1966 року донька Наталя. Інженер. З 1966 року працював у [[Хабаровський державний технічний університет|Хабаровському державному технічному університеті]].
 
== Науковий внесок ==