Тарли: відмінності між версіями

'''Тарло (Тарво)''' —[[Україна|украінсько]] - — [[Польща|польський]] [[шляхта|шляхетський]] рід герба [[Сокира (герб)|Сокира]]. Відомий з [[XV століття|XV  ст.]], в другій половині [[XVIII століття|XVIII  ст.]] рід Тарло втратив своє високе становище.

За Святославом Семенюком «Український путівник по Польщі» (2007  р.). Рід Тарло походить із села Щекарки під Радомом (тепер Мазовецьке воєводство), який у XIV  ст. згадується як боярський (бояр у польській феодальній ієрархії ніколи не було). Рід Тарло залишив вагомий слід як в українській, так і польській історії. У XIII  ст. більша частина роду переселилася на Люблінську землю, і тоді утворилися дві гілки – — руська (українська) і польська. З давніх давен родині Тарло належали села Ополє і Яновець (на Люблінщині). Яновець перейшов пізніше до родини Фірлеїв. Люблінські Тарло очолили боротьбу за незалежність Русі (України) від Польщі і орієнтувалися на Литву з якою організували і провели кілька походів на Польщу.

У 1351 &nbsp;р. люблінські бояри Оттон Тарло і [[Пшонка]] зробили спробу включити Люблінщину, яка входила на той час до Польського королівстваКоролівства, до складу [[ВКЛ|Великого князівства Литовського]] (вони видали литовцям усі переправи через Віслу). Але з того нічого не вийшло і Люблінщина потрапила до складу Польського королівстваКоролівства. Тоді Тарло, як і всі інші люблінські бояри-русини, різко змінили свою позицію, і у 1387 &nbsp;р. навіть змусили польську королеву Ядвігу[[Ядвіґа Анжуйська|Ядвіґу Анжуйську]] рушити на схід і приєднати інші руські землі до Польщі. За такі вчинки Тарло одержали великі маєтки, але поляки їх з часом конфіскували за антипольські позиції. Повернув рід Тарло свої землеволодіння лише за часів королеви [[Софія Гольшанська|Софії Гольшанської]] (1405—1461 1405–1461&nbsp;рр.), що була донькою київськогорусько-литовського руського[[київські князі|київського князя]] [[Андрій Іванович Гольшанський|Андрія Івановича Гольшанського]], у XIV &nbsp;ст. У 1550 &nbsp;р. Андрій Тарло заклав поруч із Щекарками місто, яке назвав Тарлов. Відомим істориком був Станіслав Тарло,&nbsp;— єпископ у Перемишлі, який у 1544 &nbsp;р. видав книгу «Дії поляків у Прусії». Станіслав вважав себе поляком, виступав за подальше окатоличення Русі.<ref>Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723</ref>

* Анджей Тарло (? -&nbsp;— біля 1531) &nbsp;— польський шляхтич.

* [[Павел Тарло]] (? -&nbsp;— [[1565]]) &nbsp;— архієпископ львівський ([[РКЦ]]).

* Ян Тарло (?&nbsp;— - 1571-15721571–1572) &nbsp;— польський шляхтич.

* Ян Тарло (? -&nbsp;— [[1587]]) &nbsp;— воєвода люблінський.

* Станіслав Тарло (?&nbsp;— - 1599-16011599–1601) &nbsp;— польський шляхтич.

* Ядвіга Тарло (близько 1560-1570 1560–1570&nbsp;р. -&nbsp;— 1629) &nbsp;— мати [[Марина Мнішек|Марини Мнішек]].

* Пйотр Тарло (? -&nbsp;— [[1700]]) &nbsp;— [[воєвода]] смоленський.

* Міхал Тарло &nbsp;— генерал французької служби.

* Пйотр Тарло (пом. [[1722]]) &nbsp;— [[єпископ]] [[познань]]ський.

* [[Ян Тарло]] (1684 - 17501684–1750) &nbsp;— генеральний подольський староста, воєвода люблінський і сандомирський.

* [[Адам Тарло]] (1713 - 17441713–1744) &nbsp;— воєвода люблінський, відомий дуеліст.

* Карл Тарло (пом. [[1703]]) &nbsp;— коронний віце-канцлер.

* [[Адам Петро Тарло ]](помер у 1719 &nbsp;р.) &nbsp;— володар Винник (біля Львова); воєвода люблінський (1706 – 1719 1706–1719&nbsp;рр.), стольник коронний (1703 &nbsp;р.), староста солотвинський, новінський. Син&nbsp;— – КароляКароль Тарло (1639 &nbsp;р. &nbsp;— 1702 &nbsp;р.) і Софії Пшоняк. Сестри: Ядвіга Тарло (померла після 1705 &nbsp;р.), Дорота Тарло (померла 1756 &nbsp;р.), Тереза Магдалена Тарло (народилася 1700 &nbsp;р.). У 1696 &nbsp;р. одружився на Дороті Дунін-Борковській.<ref>Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723</ref>

{{примітки}}

* ''Tadeusz Gajl.'' Polish Armorial Middle Ages to 20th Century. &nbsp;— Gdańsk. 2007 {{ref-en}}