Вікіпедія

Скасування козацького устрою в Слобідській Україні: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
доповнення
доповнення
Рядок 8:
У 1763 році, на початку нового правління, Катерина II доручила майору лейб-гвардії Ізмайловського полку Євдокиму Щербиніну очолити «Комісію о Слобідських полках» з метою вивчення причин «неблагополуччя» на цих землях для їх усунення.
 
Козацька старшина задовго до ліквідації слобідських полків, була інтегрована до політичного тіла царської Росії. Абсолютна її більшість відносилась (чи відносила себе) до «вищого стану народонаселення» («шляхетства» та «простих панів» і «дворянських фамилій») ще з найранніших хвиль переселенців часів перших колонізаторських потуг полковника Івана Дзика (Дзиковського). Широке роздолля малозаселених степів колишнього Дикого степу з можливостями землеволодіння, царські дозволи на переселення і сприяння в заселенні південних кордонів Московії привело до того, що з часом «…слобідські полковники й старшими забули про свою батьківщину», «стали зовсім байдужі до народних інтересів…» і дбали лише, аби «з дійсного свого становища здобути… власні користі»<ref name="holovinskiy">За П. Головинським</ref>. Все це відбувалося на фоні відсутності чіткого юридичного регулювання дрібного землеволодіння навіть напередодні реформ полково-сотенного устрою 1765 року.<ref name="kozatskavarta">[http://www.kozatskavarta.com.ua/?art=320 Передумови ліквідації слобідських полків]</ref>
 
=== Комісія Щербініна ===
У Харків Комісія прибула за височайшим повелінням із столиці. Вона, зокрема, розслідувала численні скарги населення на зловживання полкової старшини слобідських полків (оскільки територія була «напіввільна», полковники і сотники дійсно собі вельми багато дозволяли). Були виявлені факти захоплення старшиною громадських і полкових земель, значне казнокрадство (державних грошей), присвоювання громадських грошей, продаж військових і виборних посад за гроші, порушення діловодства, вимагання, фізичні розправи та інші факти.
Згідно з доповіддю Комісії Катерина II запевнюється, що на Слобожанщині немає громадянської влади, і приймає рішення про введення цивільного адміністративного управління шляхом створення губернії (при схоронності заснованої на полицях структури території). Також в результаті успішних [[Російсько-турецькі війни|російсько-турецьких воєн]] межа значно відсунулася на південь від Слобожанщини, з'явився новий захист від татар&nbsp;— [[Слов'яносербія]] зі своїми полками, і військове значення території як бар'єру від татарських набігів зменшилася. І тому також у знову створюваній губернії було введено цивільне управління.
Рядок 23 ⟶ 26:
}}
Як згодом виявилося, новоспеченим гусарам поталанило набагато більше, ніж тим із козаків, що перетворилися на «простих мирних орачів»&nbsp;— останніх, у переважній більшості, невдовзі було просто закріпачено<ref>[http://lib.rus.ec/b/358542/read ''Тинченко Я.'' Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921) Книга II/Українці в офіцерському корпусі Російської Імперії (XVII&nbsp;— поч. XX&nbsp;ст.): Наукове видання.&nbsp;— К.: «Темпора»]</ref>.
 
Перетворенням козацьких полків на гусарські місцеву старшину було урівняно в правах з російським дворянством. Тоді серед привілейованого стану саме «дворяни-українці» на території колишніх Сумського, Охтирського, Харківського та Ізюмського слобідських козацьких полків переважали (і володіли основною частиною земель), на відміну від Острогожчини (мається на увазі Острогожчина в межах добулавінського повстання, без Приайдарщини), де більшість була за росіянами. Така фіксація власників земель за національною ознакою зрозуміла, бо залежала від географічної близькості Острогожська до центральних губерній Росії.<ref name="kozatskavarta"></ref>
 
== Скасування козацького устрою ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Скасування_козацького_устрою_в_Слобідській_Україні