Станіслав Стадницький (зигвульський староста): відмінності між версіями

[[Файл:Stanisław Stadnicki.PNG|міні|праворуч|200пкс|Станіслав Стадницький. Бл. 1834]]

'''Станіслав Стадницький''' ({{lang-pl|Stanisław "Diabeł" Stadnicki}}) (бл. 1551 м. [[Гміна Дубецько|] - 4 серпня 1610 с. Тарнавець]) був [[Шляхта|шляхтичем]] [[Герб|гербу]] [[Шренява (герб)]] [[Перемишльська земля|Перемишльської землі]] [[Руське воєводство|Руського воєводства]], [[Староста|старостою]] [[Сігулда|сігулдським]], [[Кальвіністська церква|кальвіністом]]. Через свій характер носив прізвисько "[[Чорт|Диявол]] з [[Ланьцут]]а".

 

== Родина ==

Його батьком був Станіслав Матвій Стадницький († 1563) - діяч реформації, посел Сейму, дідом [[Придворні чини|придворний]] [[Король|короля]], [[Підкоморій|підкоморій]] [[Перемишль|перемишльський]], [[Каштелян|каштелян]] [[Сянок|саноцький]] Станіслав Стадницький [[Дружина (герб)|гербу Дружина]] († 1542). Матір Барбара походила з роду Зборовських. Його братами були Мартин - каштелян саноцький, керівник двору [[Марина Мнішек|Марини Мнішек]], Ян, Самуель, Андрій, Петро, Микола, сестра Катерина. Був одружений з Анною Зємецькою, у шлюбі з якою народились сини Владислав, Сигізмунд, Станіслав і донька Фелеціана. Родина фінансово підтримувала зд\бір кальвіністів у Ланьцуті.

 

== Військові походи ==

[[Ротмістр]] хоругви з 50 кавалеристів Станіслав Стадницький брав участь у війнах короля [[Стефан Баторій|Стефана Баторія]] з [[Гданськ]]ом (1576-1577), [[Московське царство|Московією]] (1577-1582). Після повернення з [[Прусія|Прусії]] він перебував у Кракові, де студенти і міщани напали на лютеранську похоронну процесію (1578). Разом з своїми військови він розігнав натовп, побивши студентів. Сучасники відзначали його відвагу, стратегічні таланти. У боях в Московії він 8 вересня 1581 відзначився при штурмі [[Псков]]а, серед перших вдершись на вали. У битві під Торопцем 20 вересня 1580 він врятував життя ротмістру [[Миколай Язловецький|Миколі Язловецькому]]. За війну він отримав 1000 [[Злотий|золотих]] і староство [[Сігулда|сігулдське]] в [[Латгалія|Латгалії]], куди він не поїхав. Стадницький вирішивши, що його участь не була оцінена належним чином. Незабаром канцлер [[Ян Замойський]] стратив його родича [[Самійло Зборовський|Самійла Зборовського]] (1584), що негативно сприйняла шляхта.

 

На Сеймику 1585 у [[Судова Вишня|Судовій Вишні]] він виступив проти діяльності канцлера Яна Замойського. Він зірвав Сеймик, захопивши господу прибічника канцлера, старости перемишльського Яна Дрогойовського. Через складну політичну ситуацію король відмовився подати на позов до сеймового суду на Стадницького, який на брамі старости прикріпив картку із загрозою швидкої смерті.