Станіслав Стадницький (зигвульський староста): відмінності між версіями

 

Після смерті короля Стефана Баторія він готував замах старосту краківського [[Міколай Зебжидовський|Миколу Зебжидовського]] на Сеймику [[Краків|краківського]] воєводства (1587). Та після стрілянини в костелі ніхто не постраждав.

 

Зібравши загін з 220 [[Гусари (рід кавалерії)|гусар]], 400 піхотинців, при новому безкоролів'ї Стадницький підтримував кандидатуру ерцгерцога Максиміліана Габсбурга, проголошеного королем. Разом з Христофором Зборовським, Еразмом Ліхтенштайном планував викрасти іншого претендента на корону [[Сигізмунд ІІІ Ваза|Сигізмунда Васа]]. Разом з 2 тисячами вояків 12 листопада 1587 вони розбили передовий загін його супроводу. Стадницький захопив обоз Яна [[Остророги|Остророга]], декілька турецьких коней, 30 полонених, відіславши трофеї до свого табору під Краковом. Остророг оцінив збитки в 30 000 золотих. Стадницький після невдалої облоги Кракова відступив з військом до [[Сілезія|Сілезії]], брав участь в облозі замку Ольштин біля Ченстохови (1587). Після битви під Бучиною (24 січня 1588) зібрав рештки війська і пограбував у [[Краківське воєводство|Краківському воєводстві]] маєтки прихильників нового короля - [[Потоцькі|Потоцьких]], старости любачівського Яна Плази, Течинських, Остророгів. Через загрозу подання декількох судових позовів і присудів до [[Баніція|баніції]] він покинув [[Річ Посполита|Річ Посполиту]] і виїхав підконтрольної [[Габсбурги|Габсбургам ]]частини [[Угорське королівство|Угорщини]], де у війську імператора [[Рудольф II|Рудольфа ІІ]] бився з [[Турки|турками]].