Станіслав Стадницький (зигвульський староста): відмінності між версіями

Після смерті короля Стефана Баторія він готував замах старосту краківського [[Міколай Зебжидовський|Миколу Зебжидовського]] на Сеймику [[Краків|краківського]] воєводства (1587). Та після стрілянини в костелі ніхто не постраждав.

[[Файл:Byczyna battle.jpg|міні|праворуч|200пкс|Капітуляція Максиміліана Під Бучиною]]

 

Зібравши загін з 220 [[Гусари (рід кавалерії)|гусар]], 400 піхотинців, при новому безкоролів'ї Стадницький підтримував кандидатуру ерцгерцога Максиміліана Габсбурга, проголошеного королем. Разом з Христофором Зборовським, Еразмом Ліхтенштайном планував викрасти іншого претендента на корону [[Сигізмунд ІІІ Ваза|Сигізмунда Васа]]. Разом з 2 тисячами вояків 12 листопада 1587 вони розбили передовий загін його супроводу. Стадницький захопив обоз Яна [[Остророги|Остророга]], декілька турецьких коней, 30 полонених, відіславши трофеї до свого табору під Краковом. Остророг оцінив збитки в 30 000 золотих. Стадницький після невдалої облоги Кракова відступив з військом до [[Сілезія|Сілезії]], брав участь в облозі замку Ольштин біля Ченстохови (1587). Після битви під Бучиною (24 січня 1588) зібрав рештки війська і пограбував у [[Краківське воєводство|Краківському воєводстві]] маєтки прихильників нового короля - [[Потоцькі|Потоцьких]], старости любачівського Яна Плази, Течинських, Остророгів. Через загрозу подання декількох судових позовів і присудів до [[Баніція|баніції]] він покинув [[Річ Посполита|Річ Посполиту]] і виїхав підконтрольної [[Габсбурги|Габсбургам ]]частини [[Угорське королівство|Угорщини]], де у війську імператора [[Рудольф II|Рудольфа ІІ]] бився з [[Турки|турками]].

 

Після повернення був послом [[Сейм (значення)|Сейму]] (1600), одним з керівників [[Рокош Зебжидовського|рокошу Зебжидовського]] (1606-1609), виступаючи проти абсолютної влади короля з безконтрольною роздачею урядів, засилля єзуїтів та іноземців, дотримання послами на Сейм своїх зобов'язань відносно інструкцій [[Сеймик|Сеймиків]], обрання земських урядників на Сеймиках. На з'їзд 10 тисяч рокошан під Любліном прибув з 700 піхотинцями, 150-кінною козацькою хоругвою, 100-кінною хоругвою гусар, артилерією. При загрозі битви під Яновцем 18 вересня 1606 в час атаки кварцяного війська покинув з своїм загоном лави рокошан, спаливши при відході за собою міст через Віслу. До [[Битва під Гузовим|битви під Гузовим]] (6 липня 1607) покинув табір рокошан з своїм військом і подався до Ланьцуту.

 

== Майнові справи ==