Шахтний стовбур: відмінності між версіями

Стовбур шахти – капітальна вертикальна або похила [[гірнича виробка]], що має вихід на земну поверхню й призначена для розкриття родовищ і обслуговування підземних робіт. Залежно від призначення розрізняють головні, скіпові, допоміжні та вентиляційні стовбури. Головний стовбур розташовується на центр. майданчику шахти і служить для підіймання [[вугілля]] та породи на поверхню; допоміжний – для спускання та підіймання людей, машин, матеріалів; вентиляційний – для подавання в шахту свіжого або виведення з неї забрудненого повітря. Допоміжний стовбур може бути також вентиляційним – для подачі в шахту свіжого повітря. Верхня частина С.ш., що виходить на земну поверхню, наз. гирлом (іноді коміром); нижня (нижче за горизонт пристовбурного двору) – [[зумпф]]ом. Поперечний перетин С.ш. має круглу, рідше прямокутну або еліптичну форму. Діаметр вертикальних С.ш. сучасних шахт зазвичай складає 6 - 9 м, глиб. від кількасот метрів до 3-3,5 км. Похилі стовбури мають прямокутну, аркову, круглу форми, стінки стовбурів закріплюють бетоном, [[залізобетон]]ом і металевими або залізобетонними тюбінгами; в міцних стійких породах – [[набризкбетоннабризк-бетон]]ом. Армування С.ш. включає металеві горизонтальні елементи (розпо¬рирозпори або розстріли) і вертикальні елементи (провідники), що забезпечують плавний рух скіпів і клітей. Споруджують С.ш. за допомогою бурової проходки або буропідривних робіт. Швидкість проходження сягає до 130-150 м/місяць і більше.