Донецький національний академічний український музично-драматичний театр: відмінності між версіями

| архітектор_будівлі = Є.  І.  Чечик

| статус = національний, академічний

| інші назви = Харківський Червоназаводський робітничий український театр,<br /> Сталінський державний український драматичний театр,<br />

| керівництво = генеральний директор-худ. керівник Н.&nbsp;М.&nbsp;Волкова

Художній керівник з 1994 по 2012&nbsp;р. був Марк Матвійович Бровун, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка. З 2012р2012&nbsp;р. генеральний директор-художній керівник театру -&nbsp;— Волкова Наталія Марківна, заслужений діяч мистецтв України.

Творча біографія театру розпочалася [[1927]] року, коли в Червонозаводському районі міста [[Харків]] (тоді столиці [[Україна|України]]) було створено український робітничий театр, який мав виконувати культурно-просвітницьку місію на сході України. Основу трупи склали актори Харківського державного народного театру та славнозвісного «[[Березіль|Березолю]]». Першим керівником став вихованець [[Немирович-Данченко Володимир Іванович|В. Немировича-Данченка]], відомий режисер [[Загаров Олександр Леонідович|О. Загаров]], а через рік художнім керівником було призначено учня [[Курбас Лесь|Л. Курбаса]], видатного режисера, у майбутньому –&nbsp;— народного артиста України [[Василько Василь Степанович|В. Василька]].

У 1933 році, за пропозицією Народного комісаріату освіти України, вже зрілий на той час творчий колектив було переведено до Донецька (тоді ще Сталіно), де він відкрив свій перший сезон 7 листопада 1933 року прем’єроюпрем'єрою драми І. Микитенка «Бастилія божої матері».

Театр став провідним колективом Донбасу та одним з найкращих театрів України, чому значно сприяли оригінальність та різноманітність репертуару, загальна висока культура та самобутність творчого обличчя колективу. Основу трупи того періоду складали: [[Гаккебуш Любов Михайлівна|Л. Гаккебуш]], [[Главацька Марія Дмитрівна|М. &nbsp;Д. &nbsp;Главацька]], Г. Чайка, М. Ільченко, Р. Чалишенко, С. Левченко, Ю. Розумовська, Г. Петровська, [[Добровольський Віктор Миколайович|В. Добровольський]], Є. Чупилко, І. Савускан, В. Грипак, О. Воронцов, К. Євтимович, Е. Винников, [[Лазуренко Данило Семенович|Д. Лазуренко]], В. Довбищенко, а також учні В. Василька, майбутні режисери М. Смирнов, П. Ковтуненко, В. Гаккебуш. Найкращими виставами були визнані: «Марко в Пеклі», «Пісня про Свічку» І. Кочерги, «Леон Кутюр’єКутюр'є» за Б. Лавреньовим, «Гайдамаки» Л. Курбаса за Т. Шевченком, «Диктатура» І. Микитенка, «Макбет» В. Шекспіра, «Васса Желєзнова» М. Горького, «Платон Кречет» О. Корнійчука. Саме на Донбасі в репертуарі театру з’являютьсяз'являються музичні вистави –&nbsp;— від народної опери «Наталка Полтавка» до трагедії «Борис Годунов» .

За перші 10 років творчої діяльності театр відвідав не тільки великі міста Донбасу (Ворошиловград, Маріуполь, Горлівка, Артемівськ, Макіївка, Слов’янськСлов'янськ), але й Баку, Мінськ, Вітебськ, Гомель, Могильов, Ленінград, Горький, Ростов-на-Дону, Київ.

Початок [[Велика Вітчизняна війна|Великої Вітчизняної війни]] перервав творчу роботу. Сталінський театр не був повністю евакуйований: більшість членів колективу пішли на фронт. Невелика група акторів злилась з рештками трупи Артемівського театру і була евакуйована до Кзил-Орди (Казахська РСР). Перша вистава новоствореного Театру музичної комедії і драми імені Артема була показана 11 жовтня 1941 року. Інша, дещо більша група, по дорозі в Середню Азію об’єдналасьоб'єдналась з Горлівським театром і під назвою Сталінський драматичний театр працювала в м. Джелал-Абад Киргизької РСР.

З 2012 року генеральний директор-художній керівник театру -&nbsp;— Волкова Наталія Марківна, [[заслужений діяч мистецтв України]].

Довгий час, не маючи власної будівлі, театр працював у приміщенні Донецького музичного театру (з 1947р1947&nbsp;р. –&nbsp;— Донецький театр опери і балету). Лише в кінці 1952 року Державним інститутом проектування театрів («Гіпротеатр») на чолі з директором М. Гончаровим буде складений технічний проект театру.

Типовий проект театру був розроблений колективом працівників під керівництвом архітектора Є. Чечик. Своє бачення прикрасити його фронтон висловив Ернст Неізвестний, він навіть надав ескізи скульптурних груп, але вони були відхилені на основі постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 1955 року «"Про ліквідацію надуживання в проектуванні та будівництві »".

4 лютого 1961 року колектив театру в’їхавв'їхав в нове п’ятиповерховеп'ятиповерхове приміщення. Струнка колонада з фронтоном добре сприймалась з великої відстані. Глядацький зал мав підковоподібну форму. У партері, балконах, ложах розміщувалось 1000 глядачів. Форма залу та його об’ємоб'єм забезпечували гарну акустику. Кольорове рішення інтер’єруінтер'єру було здійснене у спокійних та приємних тонах. Крісла –&nbsp;— сірого кольору. Загальний об’ємоб'єм театру становив 43 тисячі кубічних метрів.

2005 року завершено реконструкцію будівлі театру та облаштування прилеглої території, що здійснювалися без перерви творчої діяльності колективу. У результаті чого на Донеччині з’явився з'явився унікальний театральний комплекс з п’ятьмап'ятьма сценами, що дають необмежені можливості для творчої реалізації.

[[14 березня]] [[2005]] року на [[фронтон]]і театру було встановлено статую [[Мельпомена|Мельпомени]], яка тримає в руках пальмову гілку. Висота скульптури становить 3,5 метри, вага -&nbsp;— біля тонни. Автор -&nbsp;— скульптор Ю. &nbsp;І. &nbsp;Балдін.

== Трупа ==

Трупа театру є майже еталонною за своїм складом –&nbsp;— збалансованою за віковими та статевими категоріями, має такі потенційні творчі можливості, які дозволяють здійснювати складні мистецькі проекти. У театрі працює високопрофесійний оркестр під керівництвом головного диригента заслуженого діяча мистецтв України Є. Кулакова та група артистів-вокалістів під керівництвом головного хормейстера заслуженого діяча мистецтв України Т. Пащук, сформовано професійну балетну групу під керівництвом головного балетмейстера заслуженого діяча мистецтв України В. Маслія.

В одній з вистав театру був зайнятий [[Крутіков Сергій|Сергій Крутіков]] &nbsp;— музикант, лідер групи «[[Михей та Джуманджи]]».

У групі театру працюють чимало [[народний артист України|народних]] та [[заслужений артист України|заслужених]] артистів України:

* [[Олена Хохлаткіна]], народна артистка України

* [[Михайло Бондаренко]], заслужений артист України

* [[Андрій Бориславський]], заслужений артист України

* [[Василь Гладнєв]], заслужений артист України

* [[Любов Доброноженко]], заслужена артистка Україна

* [[Віктор Жданов]], заслужений артист України

* [[Володимир Квасниця]], заслужений артист України

* [[Сергій Лупільцев]], заслужений артист України

* [[Романій Андрій Станіславович|Андрій Романій]], заслужений артист України

* [[Тетяна Романюк]], заслужена артистка України

* [[Руслан Слабунов]], заслужений артист України

* [[Галина Скриннік]], заслужена артистка України

* [[Дмитро Федоров]], заслужений артист України

* [[В'ячеслав Хохлов]], заслужений артист України

== Творчість ==

Театр став осередком українського театрального мистецтва Донецького краю, залучаючи глядачів до невичерпних джерел української культури, доносячи співуче українське слово. Тому чільне місце в репертуарі театру посідає українська п’єсап'єса. На донецькій сцені йшли: «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», «Енеїда» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик», «Блакитна турецька шаль», «Бой-жінка» та «Відьма» Г. Квітки-Основ’яненкаОснов'яненка, «Мати-наймичка», «Думи мої…» за Т. Шевченком, «Суєта», «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «По ревізії», «Пошились у дурні», «По щучому велінню» М. Кропивницького, «Зілля» за О. Кобилянською, «За двома зайцями», «Циганка Аза», «Майська ніч» М. Старицького, «Хто сміється –&nbsp;— тому не минеться» І. Тендетнікова, «Сужена-неогужена» Олени Пчілки, «Оргія», «Кассандра» Лесі Українки, «Закон» В. Винниченка, «Свіччине весілля», «Фея гіркого мигдалю» І. Кочерги, «Народний Малахій», «Тьотя Мотя прієхала...прієхала…» за п'єсою «Мина Мазайло» М. Куліша, «Роксолана» П. Загребельного, «Побачення у часі» за В. Стусом, «Обережно, злий лев!», «Кохання у стилі бароко» Я. Стельмаха та інші.

Звертаючись до світової драматургії, театр обирає до репертуару твори різних стилів та напрямків: «Дванадцята ніч», «Приборкання норовливої» В. Шекспіра, «Калі гула» А. Камю, «Ревізор», «Різдвяна ніч», «Сорочинський ярмарок» М. Гоголя, «Підступність і кохання» Ф.Шиллера, «Маркіза де Сад» Ю. Месіми, «Учитель танців» Лопе де Веги, «Витівки Скапена» Ж.-Б. Мольєра, «Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта на лібрето Л. да Понте , «Поминальна молитва» Г. Горіна за Шолом-Алейхемом, «Милий друг» Гі де Мопассана, «Подвійне життя, або Мадемуазель-хитрунка» за оперетою Ф. Ерве, «Дамський майстер» Ж.Фейдо, «Коломба» Ж. Ануя, «Зойчина квартира», «Навіжений Жур ден» М. Булгакова, «У джазі тільки дівчата» О. Аркадіна-Школьніка за мотивами відомого кінофільму Б. Вайлдера та інші.

Значною подією в творчому житті колективу стало відкриття Малої сцени, створеної в процесі капітальної реконструкції театру. Цей майданчик для творчих пошуків та сміливих експериментів завоював прихильність багатьох глядачів. Тут вже побачили життя вистави: «Три жарти» («Ведмідь. Освідчення. Ювілей.») А. Чехова, «Анекдоти» О. Вампілова, «Дев’ятьДев'ять ночей… дев’ятьдев'ять життів» М. Вішнєка, «Холодильники» М. Фратті, «Любофь» М. Шизгала, «Думи мої…» за Т. Шевченком, «Кавказька рулетка» В. Мережка, «Контрабас» П. Зюскінда, «Хто боїться Вірджинії Вулф?» Е. Олбі, рок-опера «Вівісекція» [http://ru.wikipedia.org/wiki/ <!-- Коломийцев,_Алексей_Владимирович -->О. Коломійцева], «Скляний звіринець» Т. Вільямса, «Осіння соната» І. Бергмана, «Холостяки і холостячки» Х. Левіна тощо.

Велику увагу театр приділяє вихованню юних глядачів, для них завжди бралися до постановки тільки найкращі казки: «Василиса Прекрасна», «Кіт у чоботях» С. Прокоф’єваПрокоф'єва, Г. Сабгір, «Червоненька квіточка» Л. Браусевича, І. Карнаухова, «Котигорошко» О. Шияна, «Лускунчик» за А. Гофманом, «Мар’яМар'я краса –&nbsp;— золота коса» А. Вербеця, «Обережно, злий лев!», «Аладін» Я. Стельмаха, «Трям, здрастуй!» С. Козлова, «Усі миші люблять сир» Д. Урбана, «Принцеса-невидимка» В. Зиміна, «Пригоди Буратіно» за О. Толстим, «Чарівники країни Оз» за Л.-Ф. Баумом, «День народження кота Леопольда» А. Хайта, О. Левенбука, «Хоробре серце» В. Понізова, «Фарбований лис» за І. Франком «Пеппі Довгапанчоха» за А. Лінтгрен, «Морозко» за народною казкою та багато інших.

Театр працює на п'яти сценічних майданчиках: Основна (велика), Мала, Експериментальна сцени, Театральна вітальня та Червона зала. В репертуарі -&nbsp;— понад 45 вистав.

Сьогодні Донецький національний академічний український музично-драматичний театр –&nbsp;— один із найавторитетніших театральних колективів не лише південно-східного регіону, а й усієї України. Творчою перемогою колективу театру стало здобуття 2003р2003&nbsp;р. виставою «Енеїда» за І. Котляревським Національної премії України ім. Т. &nbsp;Г. &nbsp;Шевченка. Лауреатами стали режисер-постановник спектаклю [[Шулаков Віктор Олександрович|В. Шулаков]] та художній керівник-генеральний директор театру [[Бровун Марк Матвійович|М. Бровун]].

У стінах театру народилась ідея проведення регіональних театральних фестивалів –&nbsp;— «Театральний Донбасс» та «Золотий ключик». Вистави театру ставали лауреатами двох всеукраїнських фестивалів: «Мельпомена Таврії» і «"До нас їде «Ревізор». За значний внесок у розвиток культури регіону колектив театру було нагороджено дипломом та пам’ятнимпам'ятним сувеніром міжнародного фестивалю «Золотий Скіф-97», а у 2000 &nbsp;р. –&nbsp;— Почесною грамотою благодійного фонду розвитку та популяризації Донбасу «Золотий Скіф».

== Репертуар сезон 2013-20142013–2014 ==

* «Тьотя Мотя прієхала...прієхала…» М.Куліш

* «Суто жіночі ігри» К.&nbsp;Б.&nbsp;Люс

* «Помри -&nbsp;— я одружусь!» Е.де Філіппо

* «Випадок у домі пана Г.» Олена Пчілка

* «Льовушка» А.Крим

* «Три жарти» ("«Ведмідь. Освідчення. Ювілей."») А.Чехов

* «...перетворилися…перетворилися на білих журавлів» О.Селін

* «Едіт Піаф» Л.Костенко

* «Паніка» М.Мюллюахо

* «Морозко» за народною казкою

* «Кіт у чоботях» Ш.Перро

* «Пеппі Довгапанчоха» за А.Ліндгрен

* «Принцеси і горошини» Є.Тищук

* «Танго, любове моя!»

* «Чудова сімка та…»

* «Тільки у Львові!»

* Бровун М. М., Пішванова Т.&nbsp;Г. &nbsp;Перший український театр Донеччини: штрихи до історичного портрету. Донецьк: [[Східний видавничий дім]], Донецьке відділення НТШ, 2011. -&nbsp;— 56 с.