Пентамідин: відмінності між версіями

Пентамідин &nbsp;— синтетичний [[антипротозойний препарат]], що є похідним [[діамідин]]у, для парентерального та інгаляційного застосування. Механізм дії препарату точно не встановлений, встановлено вплив пентамідину на [[ДНК]] кінетопластів [[трипаносоми|трипаносом]] та інгібування рибосомної [[РНК]]-полімерази найпростіших.<ref>http://meduniver.com/Medical/farmacologia/136.htlm{{ref-ru}}</ref> До пентамідину чутливими є [[пневмоцисти]], африканські [[трипаносоми]], [[токсоплазма|токсоплазми]] та [[лейшманії]].

Пентамідин не всмоктується при прийомі всередину, тому застосовується виключно парентерально та інгаляційно. При внутрішньовенному введенні біодоступність препарату складає 100%, пентамідин добре розподіляється у більшості тканин організму, але погано проникає у легеневу тканину. Препарат погано проходить через [[гематоенцефалічний бар'єр]], проникає через плацентарний бар'єр. При інгаляційному введенні біодоступність препарату складає 5%, концентрація пентамідину при інгаляційному введенні практично не визначається в крові. Внутрішньом'язове введення пентамідину застосовується рідко у зв'язку з частим формуванням асептичних абсцесів у місці введення. Препарат метаболізується в печінці. Виводиться пентамідин із організму переважно нирками. Період напіввиведення препарату складає 6 годин, цей час може збільшуватися при нирковій недостатності.{{в роботі}}