|
ВСЕ УРОДЫ
'''Гетьман''' (''від нім. Hauptmann, польськ. Hetman — начальник'') — назва вищих воєначальників у таких державних і військово-державних утвореннях, як [[Велике князівство Литовське]], [[Королівство Польське]], [[Річ Посполита|Річ Посполита Обох Народів]] та [[Військо Запорозьке|Військо Запорозьке Низове]]. В умовах сьогодення вживається [[метафора|метафорично]] у відношенні до сучасних можновладців.
== Чехія ==
Назва гетьман походить з [[Чехія|Чехії]], з часів повстань [[Таборити|таборитів]] і [[Гуситський рух|гуситів]] (XV ст.), можливо від германського «гауптман» (ватажок) чи турського «отаман». Вперше гетьманом тут називають відомого воєначальника [[Ян Жижка|Івана (Яна) Жижку]].
== Польща. Литва ==
{{main|Гетьман великий коронний|Гетьман польний коронний|Гетьман великий литовський|Гетьман польний литовський}}
З 2-ї пол. [[XV століття]] — командувач збройних сил. Початково гетьман призначався королем лише на час воєнних дій, надалі — з [[1503]] р. посада гетьмана великого коронного (гетьмана великого королівського), згодом гетьмана великого литовського, стала постійною, а з [[1581]] р. — довічною. З [[1527]] р. гетьмани вважалися найвищими військовими керівниками. Їхніми помічниками були гетьмани (відповідно коронний та литовський) польні («польові» — як військова посада це приблизно відповідало посаді Field Marshal, фельдмаршал), що займалися, зокрема, організацією постачання війська, розвідкою, керували найманими військами тощо. Вперше ця посада з'явилася у Польщі у [[1539]] р., у Великому князівстві Литовському дещо пізніше. Слід зауважити, що посади гетьмана у Польському королівстві і Великому Князівстві Литовському зазвичай віддавалися представникам впливових князівських родин, у князівстві Литовському — часто нащадкам Рюриковичів і Гедиміновичів, Острозьким, Вишневецьким (з роду яких козацький воєначальник Дмитро Вишневецький), Кішкам (з роду яких козацький полководець Самійло Кішка), Ходкевичам та ін.
== В Україні ==
{{main|Українські гетьмани і кошові отамани|Гетьман наказний}}
[[Файл:BChmielnicki.jpg|thumb|210px|Український гетьман [[Богдан Зиновій Хмельницький]].]]
Після [[Люблінська унія|Люблінської унії]] для управління регіонами новостворенної Речі Посполитої були засновані три рівнозначні посади гетьманів: коронного польського, литовського та руського (українського). Вони мали права королівських намісників та верховних воєначальників. На утримання українського коронного гетьмана йому виділялось місто [[Черкаси]].
Після утворення [[1572]] р. українського реєстрового козацького війська (Війська Запорозького Низового) уряд Польсько-Литовської держави козацьким ватажкам надавав звання «старший його Королівської Милості Війська Запорозького». Першим очільником козацтва котрому офіційно було надано титул гетьмана став [[Богдан Хмельницький]]<ref>Качмарчик Я. ''Гетьман Богдан Хмельницький''… ст.113</ref>. Однак козацькі керівники продовжували вживання титулу гетьмана ([[Косинський Криштоф|К. Косинський]], [[Наливайко Северин|С. Наливайко]], [[Федорович Тарас|Т. Федорович]]). [[Повноваження]] старшини реєстрового козацтва були суттєво обмежені урядом [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], а часто ця посада взагалі скасовувалась. Так, придушення козацько-селянських повстань [[1637]]–[[1638]] рр. замість старшого було призначено урядового комісара.
Внаслідок відновлення після [[Хмельниччина|Національно-визвольної війни українського народу]] під проводом [[Хмельницький Богдан|Богдана Хмельницького]] [[1648]]–[[1657]] рр. української держави гетьман став її главою. В його руках була зосереджена вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв'язки [[Україна|України]] з іноземними державами, мав значний вплив на церковні справи. Гетьманські укази — універсали, які були обов'язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були [[бунчук]] та [[булава]].
Після [[Переяславська рада|Переяславської ради]] [[1654]] р. і укладення [[Березневі статті|Березневих статей]] [[1654]] р. з [[Росія|Московією]] розпочалося обмеження повноважень гетьмана. Його формально обирали на генеральній військовій раді на невизначений термін за погодженням із царським урядом.
У [[XVIII ст.]]. новообраний гетьман затверджувався в [[Москва|Москві]] чи [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] й укладав з Росією спеціальний договір (статті).
[http://indragop.org.ua/publ/ Гетьман] очолював уряд України — генеральну старшину, що разом з полковниками утворювала старшинську раду, яка мала значний вплив на державні справи. Посада гетьмана на [[Лівобережна Україна|Лівобережній Україні]] існувала до [[1764]] р. (з перервами у [[1722]]–[[1727]] та [[1734]]–[[1750]] рр.). Резиденція його послідовно знаходилась у мм. [[Чигирин]], [[Гадяч]], [[Батурин]], [[Глухів]]. Частина гетьманів була ''обрана'' козацькою старшиною, а інші ''призначалися'' (польским королем, російським царем, деякі — іншими гетьманами як тимчасовий керівник певної території) — так звані [[Наказний гетьман|''наказні'' гетьмани]].
З [[1663]] до [[1681]] р. посада гетьмана існувала також на [[Правобережна Україна|Правобережній]] Україні ([[Тетеря Павло|П. Тетеря]], [[Дорошенко Петро|П. Дорошенко]], [[Хмельницький Юрій|Ю. Хмельницький]], [[Ханенко Михайло|М. Ханенко]]), [[1710]]–[[1742]] рр. гетьманом України в еміграції був [[Пилип Орлик]].
Упродовж квітня — грудня [[1918]] р. на чолі Української держави стояв [[Павло Скоропадський]], який мав титул гетьмана.
== У Молдавському князівстві ==
Титул гетьмана поступово зникає зі вжитку у зв'язку з суспільними перетвореннями у зазначених вище країнах — Руїною (Потопом) у Речі Посполитій в кінці XVII ст., розпуском Війська Запорозького Низового Катериною II в кінці XVIII ст. тощо. У цих країнах, у зв'язку з зростанням ролі в їхніх військових організаціях людей західноєвропейського й німецького походження все частіше починають вживатись відповідні німецькі назви, зокрема замість титулу гетьман починають вживати титул маршал або фельдмаршал (польовий маршал).
== Джерела ==
* [[Радослав Сікора]]: ''З історії польських крилатих гусарів''. Київ: ''Дух і літера'', 2012. ISBN 978-966-378-260-7. [http://duh-i-litera.com/z-istoriji-polskyh-krylatyh-husariv/ Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця].
* [[Радослав Сікора]]: ''Крилаті гусари Яна Собеського''. Київ: ''Дух і літера'', 2013. ISBN 978-966-378-311-6. [http://duh-i-litera.com/krylati-husary-yana-sobeskoho/ Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця].
== Примітки ==
{{reflist}}
[[Категорія:Влада]]
[[Категорія:Історія України]]
[[Категорія:Титули гетьманства]]
[[Категорія:Військові посади]]
[[Категорія:Військові звання України]]
[[Категорія:Гетьмани|*]]
[[Категорія:Урядники Великого князівства Литовського]]
| 