Михайло Ханенко: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 37:
}}
{{Однофамільці|Ханенко}}
'''Миха́йло Хане́нко''' ([[1620]][[1680]])  — [[українці|український]] військовий, політичний і державний діяч. [[Гетьман Війська Запорозького]], голова [[Гетьманщина|козацької держави]] на [[Правобережна Україна|Правобережній Україні]] ([[1669]][[1674]]). Представник [[козак|козацького]] роду [[Ханенки|Ханенків]]. Син [[Степан Ханенко|Степана Ханенка]].
 
== Біографія ==
За свідченням [[Ульріх фон Вердум|Ульріха фон Вердума]] [[1671]], Ханенко був гетьманом запорізьких козаків і соратник Сірка, був на свій час знаменитою людиною, користувався великою повагою. [[Умань]] належала до знаменитих міст України, так як він там народився; після того як він впав в немилість Дорошенку, він пішов до запорожців, де став гетьманом і підкорявся польському королю. Народився в Умані і був там старостою. Ханенко мав трьох синів: один з жінкою знаходився під вартою в Дорошенка, другий на Чорному морі був взятий татарами в полон і відісланий до Константинополя, де його тримали в замку-тюрмі Єдикуле (Семивежний Замок) [[Замок семи веж|"«Yedikule Zindanları"»]], третій жив в тещі польського короля.
 
З [[1656]] полковник уманський, прихильник пропольської орієнтації, підтримував [[Хмельницький Юрій|Юрія Хмельницького]] і [[Павло Тетеря|Павла Тетерю]].
 
За підтримки частини козаків, кримського хана та польської влади, Ханенко намагався [[1668]] року усунути гетьмана [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]] і на його місце поставити [[Суховій Петро|Петра Суховія]]. У липні 1669  р. у боротьбі проти Дорошенка Суховій зазнав поразки, а його козаки трьох правобережних полків на раді в Умані проголосили гетьманом Ханенка.
 
Ханенко продовжував боротьбу проти Петра Дорошенка, зазнавши поразки у битві під Стеблевом ([[29 жовтня]] [[1669]]). У своїй політиці він спирався на Польщу і [[2 вересня]] [[1670]] уклав з польськими делеґатами договір в Острозі, на основі якого Польща визнала Ханенка гетьманом Правобережжя, а він погоджувався на підданство польській короні на умовах автономії лише для козацької верстви.
Рядок 50:
У війні з Петром Дорошенком, Михайло Ханенко зазнав кількох поразок і [[1674]], коли війська гетьмана [[Іван Самойлович|Івана Самойловича]] перейшли Дніпро і більшість правобережних полків перейшли на бік лівобережного гетьмана, Ханенко склав булаву, за що був наділений маєтностями на Лівобережній Україні.
 
Але Ханенко не припинив політичної діяльності. [[1677]][[1678]] був обвинувачений у зносинах з Польщею, й Самойлович, за наказом Москви, тримав його ув'язненим у [[Батурин]]і. Але Ханенку, мабуть, пощастило довести свою невинність, а незабаром він помер.
 
== Література ==
Рядок 67:
[[Категорія:Померли 1680]]
[[Категорія:Подоляни]]
[[Категорія:Уманські полковники]]