Яновський Юрій Іванович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація
Немає опису редагування
Рядок 37:
У [[1919]] році Юрій на відмінно закінчив [[Єлисаветградське земське реальне училище|Єлисаветградське реальне училище]], працював у адміністративному відділі повітового виконкому, у повітовому статистичному бюро і водночас навчався в механічному технікумі. Історик Ярослав Тинченко так змальовує середовище, в якому виховувався Яновський:
 
{{text|«В останні роки чомусь сором'язливо замовчують про те, що весь цвіт письменників і поетів УРСР у роки громадянської війни бився під українськими прапорами зі зброєю в руках проти більшовиків. Петлюрівськими офіцерами були Петро Панч та Андрій Головко, лихими юнаками (юнкерами) — Володимир Сосюра і Борис Антоненко-Давидович, добровольцями-кавалеристами — Олександр Копиленко та навіть 16-річний Юрій Яновський. Держчиновниками УНР — Павло Губенко (Остап Вишня), Павло Тичина, Юрій Смолич … Частина з них на початку [[1920]] року опинилися в лавах боротьбистів і разом з ними перейшли до більшовиків. Але декого, наприклад Остапа Вишню і, за деякими даними, Юрія Яновського, червоні взяли в полон. Але петлюрівська закваска в них залишилася назавжди»}}
 
Вчився в [[Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»|Київському політехнічному інституті]] на перших двох курсах [[1922]]–[[1923]]. Вчився разом з майбутнім конструктором ракет [[Корольов Сергій Павлович|С. Корольовим]].
Рядок 43:
=== 1920-ті-1930-ті ===
[[Файл:Яновський Ю2.jpg|міні|ліворуч|150пкс|]]
У [[1925]]–[[1926]] рр. працював на Одеській кінофабриці художнім редактором. З [[1927]] жив у Харкові, з [[1939]] — в Києві.
 
Перший [[вірш]] «Море» надрукував [[Російська мова|російською мовою]] ([[1922]]), уперше виступив з віршами [[Українська мова|українською мовою]] в [[1924]] році (збірка «Прекрасна Ут», [[1928]]), далі перейшов на прозу.
 
Романтичні новели раннього періоду творчості Яновського зібрані в збірці «Мамутові бивні» ([[1925]]) і «Кров землі» ([[1927]]). Яновський, разом з М. Хвильовим — один з найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини [[XX]] ст., зокрема співець морської романтики, найяскравіше представленої в першому його романі «Майстер корабля». Новела «Поворот» ([[1927]], [[1928]]), після якої з'явився гостро критикований і довгий час заборонений роман «Чотири шаблі» ([[1931]]), в якому знайшов романтичне зображення стихійний народний рух відроджуваної України за доби відбудови державності. До тієї самої теми революції в Україні, але під тиском критики вже з офіційної позиції, Яновський повернувся в майстерно збудованому романі в новелах «[[Вершники (роман)|Вершники]]» ([[1935]]), одна з новел якого, «Подвійне коло», присвячена зображенню трагедії братовбивчих конфліктів за доби революції.