|
== Біографія ==
Народилася наприкінці [[17 століття]] в селі [[Адамівка (Носівський район)|Адамівка]] у багатодітній сім'ї [[реєстрове козацтво|реєстрового козака]] ''Дем'яна Демешка''. Точна дата народження невідома, ймовірніше за все — це десь в 1688–1690 роках, бо Олексій народився в1709 1709року в [[Лемеші (Козелецький район)|Лемешах]], але перед ним був народжений його старший брат Данило.
Сімейні стосункустосунки з чоловіком в неї складались досить складно, оскільки нерідко він повертався додому напідпитку і, не раз бив своїх дітей і дружину, тому [[Розумовський Олексій Григорович|Олексій]] вимушений був тікати з дому до місцевого дяка, який прилаштував його в себе. Долею випадку Олексій Григорович опинився при дворі. За роки перебування при дворі його становище зміцнилося — з простого півчого він став коханцем, а в майбутньому чоловіком російської цісарівницарівни [[Єлизавета Петрівна|Єлизавети Петрівни]]. Тут він почав отримувати перші статки, бо Єлизавета зробила його управителем своїх маєтностей. Частину з цих коштів він відсилав матері, і, ймовірно, саме на ці гроші вона відкрила [[шинок]].
З воцарінням ЄлизаветиЄлізавєти ПетрівниПєтровни становище Олексія при дворі сильно зміцнилося, він фактично став поміщиком, оскільки під Москвою і в Україні йому були подаровані декілька сіл. Зокрема, в Україні йому були надані наділи графа Мініха: Адамівка, [[Лемеші (Козелецький район)|Лемеші]] та інші. Це села, до яких була причетна Наталя Дем'янівна. Вже з 1740 років Наталя Дем'янівна, ймовірно, перестає займатися шинком і переїжджає до своєї малої батьківщини — Адамівки. Тут вона починає спілкуватись з козацькою старшиною, яка знаючи, що при дворі досить вагомий вплив має Олексій Григорович вважає за потрібне завести активні зв'язки з Наталею Дем'янівною. Зокрема, такі стосунки заводять Яків Маркович і генеральний хорунжий [[Микола Ханенко]], які згадують про неї у своїх щоденниках.
В 1742 році Наталя Дем'янівна разом із сином [[Кирило Розумовський|Кирилом]] і внучкою Євдокією прибувають до двору, де вона вперше за багато років зустрілася з сином і була представлена при дворі імператриці. Повертаючись додому після прийому в імператриці Наталя Дем'янівна вже була досить впливовою особистістю.
З синами протягом останніх двадцяти років життя в неї були досить теплі стосунки. Хоч і бачилась вона з ними досить рідко, але зв'язок вона підтримувала постійно. Олексій і Кирило також намагалися постійно допомогти матері, зокрема, на її прохання допомагати рідні вони завжди відкликались.
Окремою сторінкою в її житті Наталі Дем'янівни стали стосунки з імператрицею. Єлизавета Петрівна з досить великим пієтетом відносилась до свекрухи. Єлизавета Петрівна, дозволила свекрусіїй вибрати чи: залишатися при дворі, чи жити в іншому місці, надала Наталії Дем'янівні статус статс-дами. Є укази і листи Єлизавети Петрівницариці до київського генерал-губернатора, щоб він розібрався у справі, яка стосується родичів графині Розумовської.
== Господарська діяльність ==
Після отримання матеріальних ресурсів, які Наталя Дем'янівнавона могла отримати від синів вона, починає займатись активною господарською діяльністю. Ще з 1742 року при ній Олексій Григорович прикріпив економа Іллю Щигловитого, який мав вирішувати усі питання, пов'язані з господарством. За 1740–1744 роки ними було побудовано перший об'єкт — будинок в Адамівці, який Наталя Дем'янівна назвала на честь свого сина «Олексіївщина». Втім даний комплекс Наталя Дем'янівна продовжувала розбудовувати аж до 1757 року.
Перлиною господарської діяльності Наталі Дем'янівни був [[Собор Різдва Богородиці (Козелець)|Собор Різдва Богородиці]] у Козельці, побудований на її власні кошти в проміжку 1752–1763 роки. Архітектором цього комплексу був Андрій Квасов. Ним також була спроектована і дзвіниця в 1766–1770 роках, але фундамент цієї споруди заклали ще за життя Наталі Дем'янівни, втім активне будівництво почали лише в 1766 році.
На усіх будівництвах, які велися за настановою Наталі Дем'янівни було задіяно дуже багато робітників. В сезон будівництва (кінець березня — кінець жовтня) в Козельці і Адамівці могло працювати по 100–150 людей на кожному з об'єктів. Всім їм була встановлена плата за роботу — 5 копійок в день. Також значний масив людей і підвод був задіяний в транспортуванні будівельних матеріалів. Знову ж таки, в сезон тут могло працювати від 100–200 підвод. Оплати праці останніх нам не відома.
== Діти ==
| 